Практичне заняття № 3
Тема: Формування навичок і прийомів мислення. Основні
закони риторики.
Навчальна: ознайомити з прийомами мислення,
вимогами до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати
прочитане;
Розвиваюча: розвивати
комунікативні навички, вміння грамотно та доречно користуватися мовним
матеріалом, збагачувати індивідуальний словник, правильно читати, осмислювати й
опрацьовувати текст, вміти відредагувати текст;
Виховна: виховувати
національно свідомого, культурного та грамотного фахівця; вміння
використовувати набуті знання у процесі ділового спілкування
Студенти повинні:
знати прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як
правильно читати й осмислювати прочитане;
вміти володіти прийомами мислення та мовлення, збагачувати
індивідуальний словник, правильно читати, осмислювати й опрацьовувати текст,
вміти відредагувати текст.
План заняття
І. Теоретична частина. Ознайомлення.
1.
Розумова діяльність людини.
2.
Поняття про риторику. Основні закони риторики.
3.
Техніка підготовки ораторського монологу.
Культура
проголошення промови перед аудиторією
ІІ. Практична частина. Тестування
Література
Основна
1. Культура
фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Бабич Н. Д. – Чернівці: Книги,
2005.
2.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за
професійним спрямуванням: Підручник. – 2-ге видання, виправ. і доповнен. – К.:
Алерта, 2011
3.
Мацюк З.О. Станкевич Н.І.
Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.
Додаткова
1.
Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура
українського фахового мовлення Навч. посіб. — К.: ВЦ "Академія",
2007. — 360 с.;
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.
Розумова
діяльність людини.
Розумова
діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення — це найвища
форма відображення реальності та свідомої
людини. Вся розумова діяльність (судження, розуміння, формування понять)
складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння,
узагальнення, абстракція, конкретизація.
Мислення -
це найвища форма відображення
реальності та свідомої людини; основа розумової діяльності людини.
Мислячи,
людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить
до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває
ними.
Мислення виникає в процесі
взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку. Мислення, якщо
воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж
чуттєве її пізнання.
Мислення людини відбувається з
допомогою понять. Складові операції розумової діяльності людини. Пізнання
нового відбувається через розумові дії (операції).
Види
розумової діяльності:
- аналіз;
- синтез;
- абстрагування;
- узагальнення;
- конкретизація.
Аналіз — це уявний поділ предмета,
явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.
Синтез — уявне поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак,
властивостей предметів, явищ або понять.
Узагальнення — виділення на підставі
порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним
для певного явища, предмета,
об'єкта.
Абстракція — виділення суттєвих
особливостей групи предметів, явищ або понять.
Конкретизація — перехід від
загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної
дійсності, до чуттєвого досвіду.
Без асоціацій мислення не
буває. Розрізняють три типи асоціацій:
- за суміжністю;
- за подібністю;
- за контрастом.
Асоціаціями
називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким
одне уявлення або поняття викликає інші.
Форми
розумової діяльності:
Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки
предметів і явищ або певних ознак. Судження
відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа
розуміння.
Умовиводи - це утворення з кількох
суджень нового судження.
Розуміння - це пізнання зв'язків між
предметами і явищами, що трактуються як задоволення пізнавальної потреби.
Уява як вища форма розумової
діяльності.
2.
Поняття про риторику. Основні закони риторики.
Здавна відомо, що найповніше особисті
якості людини виявляються в процесі її мовлення. «Заговори, щоб я тебе
побачив», - пропонував незнайомцеві Сократ, який вважав, що найважливішим у
людини є не її зовнішність, а духовна сутність. Аналогічна мораль сформувалася
і в народі: «По одягу зустрічають, а по розуму проводжають.
Риторика – наука, що 1) навчає правил
переконувати інших; 2) наука красномовства.
Зародилась та розвинулася ця наука в
Афінах – колисці давньогрецької демократії. Тоді від уміння переконливо
говорити і доводити думки залежали успіх, добробут, слава афінян. Саме тому
риторика тоді цінувалася греками понад усі науки та професії. У ті часи
філософи-софісти проводили весь час у бесідах.
У великій пошані була риторика і в
стародавньому Римі. Уславили це мистецтво оратори Цицерон та Квінтіліан.
У середні віки, в епоху відродження і
пізніше мистецтво красномовства посіло почесне місце серед навчальних дисциплін
в суді, богослов’ї, в політиці.
Яскраві зразки ораторського мистецтва
в нашій національній культурі явили митрополит Іларіон в «Слові про закон і
Благодать», невідомий автор «Золотого слова Святослава» «Слово про похід
Ігорів»), Володимир Мономах у «Повчанні дітям своїм», Іван Вишенський, Мелетій
Смотрицький у численних полемічних творах, Феофан Прокопович у своїй
«Риториці», Г. Сковорода, І.Франко, В. Винниченко, О. Довженко, О. Гончар та
ін.
Нині, в сучасних складних
соціально-політичних умовах, вміння переконливо говорити набуває особливого
значення, оскільки від нього залежить вибір правильних рішень у законодавстві,
у бізнесі, у виробництві, в суді, в освіті, в політиці, в банківській сфері –
там, де все залежить від чіткості, доказовості пропонованого способу подолання
суперечності.
Сучасна людина проводить в усному
спілкуванні 65 % свого робочого часу (2,5 роки за життя). Отже, люди багато
розмовляють, але часто роблять це неефективно. Близько 50 % інформації
втрачається при передачі. Причина – невміння донести до співрозмовника
повідомлення, небажання слухати.
Як зробити мовлення ефективним?
«Говори, аби я міг пізнати тебе», - вимагав Сократ. «Якщо хочеш стати добрим
оратором, стань спочатку доброю людиною», - радив Квінті ліан. Ось кілька
властивостей, що надають мовленню особливої енергетики: артистизм, упевненість,
дружелюбність, щирість, зацікавленість. У діловому мовленні цінується також
експресія і тональна варіативність мовлення.
У діловій комунікації максимального
успіху досягає той, хто користується інструментами збудження емоцій і почуттів.
У діловому спілкуванні важливо пам’ятати про енергетику, що створює людське
мовлення, його експресивність, тональність, варіативність. Співрозмовникові
імпонує, коли партнер не метушиться і вимовляє фрази впевнено і виразно,
виражаючи цим свою позицію в правильності висловлювань.
Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно
аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і
концепцію).
Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини
уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають „портрет” будь-якої
аудиторії:
-
соціально-демографічні,
-
соціально-психологічні,
-
індивідуально-особистісні.
Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти
програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного
портрета аудиторії:
-
визначення цільової установки
діяльності (навіщо?);
-
виявлення і дослідження
суперечностей у досліджуваних проблемах;
-
формування тези (головної думки,
власної позиції).
Четвертий
закон (тактичний) формує і розвиває в
людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати
мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу
інтелектуальної й емоційної співтворчості.
П’ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти
мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).
Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини
уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як
необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.
Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння
рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити
висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність
інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його
діяльність, а також навитися вбирати в себе цінний досвід іншого.
3.Техніка підготовки ораторського
монологу.
Підготовка
до будь-якого ораторському монологу починається з визначення його теми і мети.
Тему визначає або сам автор, або ті,
хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу має бути ясною, чіткою, по
можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати
увагу. Теми повинні орієнтувати людей на
участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно " розшифровувати
" пункт порядку денного " Різне " , " Про різне " -
людина матиме можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі
промови не мають назв: привітальна, мітингова
та інші..
Приступаючи до розробки тексту, необхідно
визначити мету виступу. Промовець повинен чітко уявляти, на яку реакцію він
розраховує. Основна мета публічного монологу – повідомлення, вплив. Важливим
фактом в процесі підготовки промови є постановка надзавдання і завдань, які
допоможуть втілити їх .Оратор може поставити завдання інформувати слухачів,
дати певні відомості.
Важливо
оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь налаштуватися на своїх
слухачів, зважаючи на такі чинники: освітній рівень, напрям освіти
(гуманітарний, технічний), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до цієї
теми і до оратора.
Завжди легше говорити, звертаючись до
однорідного (гомогенного) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди
однакових політичних поглядів тощо). Чим однорідніша аудиторія, тим більш однакова реакція на виступ.
Знання своїх слухачів, "
прицільна " підготовка промови набувають особливого значення під час
обговорення якогось важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.
Слід
дізнатися, в якій обстановці проходитиме виступ – у залі, в кабінеті, чи є
там кафедра, стіл, мікрофон .
Кафедра допомагає акцентувати увагу на
ораторові, за нею треба розміститися вільно, невимушено, встановивши і
намагаючись зберігати постійно відстань 20 - 30 сантиметрів між ротом і мікрофоном.
Важливе значення має і розміщення
слухачів відносно аудиторії.
Репетицією
є проголошення тексту подумки або вголос, краще це робити перед дзеркалом.
Треба знайти таку позу, де ви почуваєтеся легко і зручно, і треба постаратися
її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки,
що насуваються на лоб; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Практика
показує, що на хвилину виступу доводиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо
виступ старанно розроблено, то момент зустрічі зі слухачами промовець
почувається впевнено. Як стверджують досвідчені оратори, невидима нікому праця
– основа впевненості лектора. Розмір його хвилювання зворотньо пропорційна витраченому труду.
Існує три способи проголошення промови:
-
читання тексту;
-
відтворення з пам'яті з читанням
окремих фрагментів (спираючись на текст);
-
вільна імпровізація (експромт).
Виголошують
без тексту дипломатичні, урочисті промови, доповіді і
співдоповіді офіційного змісту.
4.Культура проголошення промови
перед аудиторією.
Успіх публічного виступу оратора
великою мірою залежить від культури мовлення, його багатства, ясності,
точності, інформаційної насиченості.
Мовні штампи, канцеляризми, помилки в
наголошенні й вимові, багатослівність, демагогія, тавтологія, фразеологічні
повтори, інтонаційна одноманітність -
ось неповний перелік помилок, які
трапляються в публічних виступах сучасних ділових людей. Коротко схарактеризуймо їх.
Штампи в мовленні - це лексично
неповноцінні слова, висловлювання, їх іноді справедливо називають "
замусолені, заяложені висловлювання " . Вони мало додають до того, що хоче сказати оратор, але
дуже перевантажують його мовлення. До мовних штампів можна зарахувати вислови
типу " розгорнули роботу широким фронтом " , " нову методику
узято на озброєння " тощо.
Канцеляризми - мовні звороти й окреме
слово, запозичені з канцелярсько-бюрократичного стилю спілкування, які
позбавляють справжнє ділове спілкування його яскравості й образності. До таких
виразів належать: " в звітний період " , " зафіксувати число
оглядачів,» " налагоджувати
роботу" .
Також мало чого спільного мають із
мовною культурою вульгаризми - нелітературні й неправильні за граматичною
формою слова, висловлювання: " заткнути ковтку " , " дати в лапу
" , " пика " , " заткнися " .
Жаргони - наприклад, слова-звороти,
запозичені з кримінального світу:
"кореш" (друг), " зав'язати " (рішуче покінчити),
" пристебнути " (додати).
1. Зробити конспект матеріалів.
2. Виконати тестові завдання.
Немає коментарів:
Дописати коментар