четвер, 30 вересня 2021 р.

1.10.21 І курс П М -21 Українська література ( комбінован.зан.- 2 год.)

 Тема заняття: Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля". Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей ( чесності, порядності, працелюбства). Образ Мартина Борулі.


Коротко про митця: 

Жанрова різноманітність творів: трагікомедія ("Сто тисяч", "Мартин Боруля"), сатирична комедія ("Хазяїн"), соціально-психологічна драма ("Безталанна"), історична трагедія ("Сава Чалий"). І. Карпенко-Карий і "театр корифеїв".

Драматургічне новаторство. Трагікомедія "Мартин Боруля" і її більш ніж 100-річне життя на сцені. Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесність, порядність, працелюбство) становою приналежністю. Психологічна переконливість і трагікомічне звучання образу Мартина Борулі.

1. Перевірка домашніх конспектів. 

2.Бесіда за змістом.

Що стало для Мартина Борулі поштовхом до офіційного відновлення втраченого предками дворянства?

2.1. «Коло ідей».

Прочитавши подані висловлювання Борулі, поясніть, чи вважаєте ви вмотивованими на початку твору прагнення Мартина.

✵ «Якби ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли… Якби-то знали… тоді б ви зрозуміли, що батьки не вороги вам…»

✵ «Краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам! І батькове око, як прийдеться умирать, закриється спокійно, бо душа моя знатиме, що мої онуки — дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!». 

2.2 Прочитайте цитати. Що відбувається з Мартином? Чи можна вважати це божевіллям?

«Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. Он як Степан каже: папінька, мамінька…»

✵ «Які ви товариші? Мало чого, що з одного села, що однолітки, та у кожного з вас інша дорога! Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими».

✵ «Треба тілько дворянські порядки позаводить…»

✵ «Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як роблять кофію і коли подають: чи до борщу, чи на ніч?»

✵ «А важко і в дворянстві жить: розходу, розходу, — самим робить якось не приходиться…»

✵ «Дочка моя дворянка, а твій син… ні дворянин, ні чиновник… так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба…»

✵ «Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать».

✵ «Наглядай, щоб другі робили, а сама надінь мені зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як понночці слід».

✵ «Що то за слово таке — «любить» ? Видумка! Витребеньки! Баб’ячі химерики! Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!..»

✵ «Здається, зовсім вибився на дворянську лінію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться!»

✵ «Погані наші діла, усе пішло шкереберть — і в дворянстві одказали, і земський суд скасували, і я остався за штатом — і куди примоститися, сам не знаю…»

✵ «Здається мені, що ти з глузду з’їхав: не велиш ні мені, ні дочці робить, сам не робиш, понаймав наймитів, наймичок, хазяйство псується…»

3. Підсумок викладача: Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Тому що для Мартина дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «освіченість», «шляхетність». Тому смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюється фальшивими цінностями.

І все ж перед глядачем наприкінці твору розкриваються позитивні риси Мартина Борулі. Він нарешті починає природно поводитися, ніби заново народжується на світ: «Усе згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала…»

Одночасно Карпенко-Карий утверджує високі етичні норми образами людей, які не цураються землі, праці на ній, свого походження, національних звичаїв і традицій (Гервасій Гуляницький, його син Микола, Палажка, Марися), які випромінюють нехитру народну мудрість (Омелько).

4. Письмове завдання: Дати відповідь на питання Як ідеї, образи, настрої твору «Мартин Боруля» перегукуються з нашою сучасністю?


1.10.21. ІІ курс Г М - 20 Українська мова (комбінов.зан.- 2 год)

  Тема заняття:  "Мовна мода - це добре  чи  погано?"( дискусія) написання власного висловлення.

Пояснення викладача.

Мода — 1. звúчка (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), звúчай рідше, вдáча, мóда, привúчка розм., нáвичка розм., повáдка розм., завúчка діал., звичáйка діал.

Прочитайте речення, як ви розумієте їхнє значення.

Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); 

На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); 

Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич);

 Любили [солдати]князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); 

— То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); 

Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); 

— Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).

 Як зрозуміти поняття "Мовна мода"?

Мода в мові, мовна мода — наявність у суспільстві, переважно серед окремих категорій мовців, у межах якогось часового проміжку певних смаків в уживанні тих чи іншних мовних одиниць, творенні мовних моделей, у користуванні певним функціональним різновидом мови тощо.

Якщо просто, то мовна мода ---- це стиль спілкування між собою. У сучасному світі стало дуже популярним те, що раніше вважалося дивниим. Люди почали використовувати більше діалектів і запозичених слів. Мовною модою є якраз використання цих іншомовних та хайпових слів для спілкування сучасної молоді. Це як мода серед одягу (сьогодні круто ходити у джинсах, а завтра у довгих спідницях).

 Для чого потрібна мовна мода?

Чому вона існує?

Що це для тебе?

Як ти ставишся до мовної норми?

Що важливіше мовна мода, чи мовна норма? Поясни. 

Усне опрацювання за схемами.

Схематично структуру власного висловлення можна зобразити так:

Структура власного висловлення на ЗНО

Ось конкретизована схема, що наведена вище:

Структура власного висловлення на ЗНО (приклад)

Домашнє завдання: написати власне висловлення на опрацьовану тему.

1.10.21 ІІ курс Г М - 20 Українська мова ( комбіноване зан. - 2 год.)

 Тема заняття: Аргументи й докази. Полемічні прийоми, мистецтво відповідати на питання.

1. Перевірка дз.

2. Словниковий диктант

3. Опрацювання теми заняття

https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html

С. 190-191 читаємо, обговорюємо і конспект.

С. 194-196 конспект. виконуємо вправи усно.

4. Самостійна робота: дібрати докази, що людини потрібно вивчати рідну мову.


середу, 29 вересня 2021 р.

30.09.21 ІІ курс Г М - 20 Зарубіжна література

 Тема заняття: Німецькомовна проза. Франц Кафка, життєвий і творчий шлях. Новела "Перевтілення". Зображення відчуження особистості. 

1. Вступ. Законспектувати визначення.

Літературний процес жодної епохи не був таким важким, напруженим і суперечливим як у ХХ ст.. Це був час на зламі війн та революцій. Людина осмислює все пережите, а митці відображають у своїх творах. Виникає більше десятка течій і напрямів нереалістичного спрямування, що отримали назву модернізм. Вихідна позиція модернізму – життя абсурдне і тому неможливо відбити його засобами традиційної поетики.

Один із перших представників модернізму ХХ ст. – письменник-експресіоніст Франц Кафка. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: «Померли всі боги, залишилась одна людина!», і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність із погляду розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки

нових форм пізнання дійсності. Мистецтво теж знаходило нові способи відображення змін, що відбулися насамперед у людській свідомості. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу.

Модернізм (у перекладі з французької — новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ століття, що відбили кризу культури й розрив із естетикою минулого.

Основні теми модерністської літератури

 ізольованість особистості, її відчуження й приречення на самотність;

 знеособлення людини;

 напружене переживання скінченності життя;

 змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації;

 критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.

2. Перевірка домашнього завдання.

- Що вам відомо про дитинство письменника?

- Які твори написав автор? Стильові особливості творчості

3. Знайомство з постаттю письменника через факти біографії митця.

«Я – Kavka (Kavka (чеський) – галка), у угольщика есть такая… Это моей родственнице живется лучше, чем мне. Правда у нее подрезаны крылья. Со мной этого делать не надобно, ибо мои крылья отмерли. И теперь для меня не существует ни высоты, ни дали…»Письменник, який  говорить про себе, що для нього не існує  ні висоти, ні далини; в щоденнику якого часто зустрічається слово «страждання» - це австрієць Ф. Кафка, знайомство з філософською прозою якого ми розпочнемо сьогодні. І мені б хотілося, щоб ви не тільки засвоїли основні факти його життя та творчості; розкрили його світобачення, зрозуміли зміст, концепцію світу та людини, проблематику оповідання «Перевтілення», але, в першу чергу, щоб ви відчули біль Кафки – гуманіста за людину, його небажання миритися з дійсністю, де все абсурдно та спрямовано проти людини, щоб ви відчули тривогу письменника за долю світу.

 У своїй родині, а особливо у стосунках із батьком Ф. Кафка зазнавав тільки осудження та зневагу. Стіна нерозуміння здавалась прірвою, яка розділяла любов батька і сина. Батько придушив волю хлопця, позбавив його віри у власні сили і викликав до себе почуття страху, ненависті та відрази. Літературна діяльність не викликала захоплення у родині. Пізніше у своєму творі «Листи батькові» Кафка відобразить усі складності і тонкощі синівських почуттів, але, на жаль, він  не наважився на відверту розмову з батьком. Ф. Кафка не зміг самоствердитись у своїй родині.

    Твори письменника просякнуті безнадійністю людського існування, самотністю  особистості у цьому світі. В його творах знайшли відображення особистий стан душі митця, а також тогочасні соціальні  проблеми. Кафка, не зважаючи на свій песимізм, завжди співчував самотній і відчуженій людині, проявляв себе як гуманіст. Трагічність його світосприйняття стала віддзеркаленням ХХ ст. Кафку вважають родоначальником літератури абсурду і чи не першим екзистенціалістом у світовій літературі, тому що, за думкою А.Камю, його творчість стала найбільш переконливим втіленням абсурдності життя. 

Світовідчуття Кафки досить своєрідне. Він бачить навколишній світ, власне життя як втілення безглуздості, абсурдності, де щохвилини якість незрозумілі містичні сили (доля, влада, втілення сили) мають можливість увірватися в життя кожної особистості, щоб зганьбити її, насолоджуватися її стражданнями, безцільно прагнучи її знищити. Це концепція Кафки .


4. Робота над текстом. Бесіда.

Хто такий Грегор Замза?

Що з ним трапилося?

  Що вражає в його перевтіленні? Чи чинить опір цьому Грегор Замза?

-    Ким був Грегор до перетворення?

 

Опишіть основні риси характеру героя

 

     - Відповідальний,  турботливий, чуйний до прекрасного, працьовитий, покірний.

-       Як розвивалися стосунки Грегора і сім'ї з часом?

-       Чому виникають такі взаємовідносини?

  - Сімя розуміє,  приймає перевтілення Грегора на комаху, намагається допомогти?

-         ІЦо, на вашу думку, найстрашніше у творі?

 

  

 Робота з міні – словничком Опрацювання термінів «метафора», «символ».

 

Для того, щоб краще зміст твору, його глибокий психологічний зміст та проблематичність світобачення головного героя твору, ми опрацюємо визначення «метафора», «символ». Законспектуйте , будь ласка, визначення у свої словники 

 Метафора —образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

 Символ  - умовний знак, натяк. Символ має філософську смислову   наповненість, тісно пов'язаний із наукою, міфом, вірою, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення,завжди має переносне значення.

   

  • Яка головна метафора твору?

 

-Перевтілення Грегора в комаху – яскрава метафора відчуження людини від усього світу. Втративши людську подобу,герой опинився за межами людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати в суспільстві навіть найнижчий щабель, і навіть у своїй родині він не міг претендувати на будь-яке «людське» місце (з часу перевтілення Грегор постійно знаходився під замком у своїй кімнаті, не обідав із сім’єю за столом, не проводив час за розмовами із ріднею).

 

  • Чому автор зберігає розміри людського тіла героя після перевтілення?

 

-Автор хоче показати абсурдність, проблематичність такого перевтілення, зберігаючи не лише людські розміри  Грегора, а й наділяючи комаху людським розумом і душею (коли Грета принесла сніданок (грінки і молоко), Грегор спочатку діже зрадів, адже дуже любив цю їжу, але, спробувавши її, глибоко розчарувався, бо зрозумів, що тіло комахи не пристосоване до такої їжі, коли ж сестра принесла йому зіпсуті відходи, він (як людина) гидував ними, але організм комахи вимагав саме таких харчів, - тобто, людина змушена була робити те, що було для неї неприйнятним, - ось головна проблема метафоричного світобачення автора)цитати. Кафка категорично наполягав на тому, щоб не зображали велетенської комахи на обкладинці книги, тому що перевтілення – це метафора, образ невиправного людського відчуження, самотності, нерозуміння.

 

  • Чи змінюється розмір головного героя у творі?

-Так. Спочатку у комахи людські розміри, коли ж Грегор помирає, його тіло покоївка змела на совок (тіло зменшилось) 

 

  • Чому, на вашу думку, автор «зменшив» розмір Грегора – комахи?

 

  • Так Ф. Кафка хотів показати, як щораз збільшується прірва між відчуженою людиною та суспільством цитати.

 

  • Які символи використовуються у творі? Поясніть їх роль.

 

-Кімната -символ внутрішнього світу Грегора(автор тричі змінює інтер’єр кімнати: спочатку це досить затишна умебльована кімната, потім – пустка, згодом – звалище непотрібних речей) цитати.

 

Двері- символ зв’язку Грегора із людським світом (сім’я інколи під час вечері привідкривала двері Грегорової кімнати, щоб він не почував себе самотнім, але так було тільки на початку) цитати.

 

Замок – символ людського нерозуміння, небажання зрозуміти і допомогти.

 

Після смерті Грегора автор називає членів родини не «батько», «мати», «сестра», а «пан», «пані», «дочка» - цим він  символічно підкреслює розпад сімейних стосунків цитати.

 

  • У чому полягає головна тема та проблема метафоричного світобачення у новелі«Перевтілення»?

 Паспорт твору:

 

  Основною темою твору є самотність людини в сучасному світі, приреченість, відчуженість. Цей стан виникає, коли людина переконана, що в цілому світі немає жодної людини, яка б розуміла і цінувала по достоїнству. Вона забирається в свою шкаралупу, припиняючи всі контакти із зовнішнім світом.

 

 Відчуття самотності розглядається – як емоційний стан людини, пов'язаний з відсутністю позитивних емоційних зв’язків, або зі страхом їх втрати. Це свого роду пасивний стан, який викликає відчуття порожнечі, ізоляції від зовнішнього світу.

 

    У наші дні в людей більше можливостей для спілкування, ніж коли-небудь. Телефон, інтернет, мобільні системи дозволяють зв'язатися з ким завгодно в будь-якій точці земної кулі. Але, всупереч цим можливостям, самотніх людей не стає менше. Самотня людина відчуває себе не такою, як всі, і вважає себе непривабливою особистістю. Вона стверджує, що її ніхто не любить і не поважає. Такі особливості відношення до себе супроводжуються почуттям злості , смутку, глибокого нещастя, почуттям жалю до себе. Самотня людина уникає  контактів, сама ізолює себе від інших людей, вона очікує від інших тільки неприємностей, а від майбутнього – лиш найгіршого.

 

Чи згодні ви з думкою, що "Основні причини самотності полягають у ....:

 

1.    Втрата сенсу життя, тобто пошук того, що забезпечує стабільність, добробут, різного роду блага.

 2.    Втрата віри в себе, в свої можливості.

 3.    Брак спілкування, підтримки рідних.

 4.    Відсутність взаєморозуміння, відторгненість, почуття знехтуваності, образи руйнують основу будь-яких відносин – довіру.

 5.    Постійна туга і смуток, що підсилює небажання людини вступати в будь-які контакти з зовнішнім світом.

 6. Невміння бути відкритими, любити і приймати людей такими, які  вони є...

Домашнє завдання: підготувати конспект біографії М. Булгакова

30.09.21 курс Г М-20 Українська література ( комбіноване зан. - 2 год.)

 Тема заняття: Поети Новомосковщини

Ознайомитися з 

Павло Трохимович Кононенко (1900 - 1971) — український поет і письменник в селі Івано-Михайлівка Новомосковського району..

Своє «незабутнє дитинство» поет згадував так:
   «Мати хвора, голодна малеча, І на всіх працював лиш один батько наш, що приходив надвечір, Відробивши дванадцять годин. В хаті темінь і злигодні, й злидні,  З заробітку тижневого нам   Купували хлібину на три дні   Та варили куліш із пшона…»
 Батько Павла був  машиністом  паровика у магната Родзянка. В родині було тринадцятеро дітей, тому батьки ледве зводили кінці з кінцями. Лише  коли старший син, Савва, пішов ковалювати, то і Павло  зміг закінчити Юр’ївське двокласне училище, після чого, в 1914 році, пішов у найми. Юнак працював кочегаром на паровику, був молотобійцем на холодовому заводі Магазінера в Павлограді. Коли сталася  революція, Павло Кононенко пішов воювати :
 «Час минав. Кілька років по тому Вихрів боєм сімнадцятий рік.
 І тоді я голодним із дому До Червоної Гвардії втік.»

 Службі в Червоній Армії Павло  Кононенко віддав більше двадцяти років. Свій перший вірш він надрукував у газеті «Красная Армия» ще в 1927 році; на початку 30-х друкувався в часописах «Зоря», «Гарт» (вірші «Танк», «Похід з маневрів») та інших.
 Тоді ж вийшли три поетичні збірки:
 «Ми йдемо вперед» (1931),
 «В один голос» (1932),
 «Наступ» (1933).
 Павло Кононенко належав до ЛОЧАФу (Літературного Об’єднання Червоної Армії та Флоту, в 1937 році його прийняли до Спілки письменників. Прагнучи вдосконалити свої знання з гуманітарних наук, він пішов навчатись до Московського літературного інституту ім. Горького, але закінчити його не встиг – «потрапив у круговерть остракізму і опинився в Сибіру», – писав він у своїй автобіографії. Ще дві книжки его поезій: «Незабутнє» і «Заради щастя» з’явилися лише через двадцять сім років .
Як «участника украинской контрреволюционной националистической организации, ставившей своей задачей уничтожение социалистического строя, и участника военно-фашистского заговора», Павла Кононенка  було на 10 років позбавлено волі у ВТТ із позбавленням прав строком на 5 років.
На той час у письменника була вже не маленька сім’я: «жена Кононенко Мария Соломоновна, 36 лет, домашняя хозяйка; сын – Кононенко Анатолий Павлович, 9 лет; дочь – Кононенко Юлия Павловна, 7 лет; сын – Кононенко Валерий Павлович – 1 ½ года» (із матеріалів слідства). Тільки 16 років потому, вже після смерті Сталіна, Павло Кононенко із скаргою від 11 квітня 1954 року звернеться до Голови Ради Міністрів СРСР Маленкова Г.М., в якій намагається виправдатися. На цей час він знаходився на поселенні у с. Пихтовка Новосибірської обл.: «Я не чувствуя никакой вины, понятно отрицал подобного рода клевету… Я показал, что я, как начинающий поэт, имел связь литературную (читал свои стихи некоему украинскому поэту Багряному, который уже после принятия меня в партию был репрессирован в 1932 г., что в свое время я за связи с ним исключался из партии, но был восстановлен без всяких взысканий. Следственная часть Днепропетровского УГБ насильственным путем заставила меня подписать сфабрикованный протокол…». На підставі автобіографічної довідки, що додавалася до скарги на ім’я Маленкова, можемо з’ясувати місця його перебування на засланні: міста Дніпропетровськ, Томськ. На засланні Павло працював і  слюсарем, і на кузні, а коли втратив працездатність, працював завідуючим сапоговаляльним цехом. Працював добре, що і відзначали в таборі. Зберігся вірш, у якому поет, як у давнину Овідій, сумує за Україною: «Струмок біжить в долину – Янтарна течія. Далеку Україну Згадав сьогодні я. Дорогою стрімкою Струмок прямує вдаль. І я іду тайгою, Тамуючи печаль.» 23 мая 1953 г. Марія Семенівна, дружина Павла Кононенка написала лист на ім’я Голови Ради Міністрів СРСР  Маленкова Г.М. з проханням «разрешить мужу вернуться в родной дом к своей семье. Муж по состоянию здоровья работать не может, ему уже 53 года, мне же, имея семью (два сына) и небольшой заработок, невозможно оказывать помощь мужу» (із матеріалів слідства). І лише через рік, після ще декількох листів, які  Павло Кононенко написав на ім’я можновладців з проханням переглянути його справу, 25 жовтня 1954 року Центральна Комісія з перегляду справ на осіб, що були засуджені за контрреволюційні злочини та перебували у таборах; колоніях і тюрмах МВС СРСР та знаходилися у засланні на поселеннях, вирішила: «Постановление Особого Совещания при НКВД СССР от 27 декабря 1941 года в отношении Кононенко Павла Трофимовича отменить, дело на основании п. «б» ст.. 204 УПК РСФСР в уголовном порядке прекратить, Кононенко П.Т. от ссылки на поселении освободить». До літературної творчості письменник повернувся вже у 50-х роках після реабілітації. Був, як сам гірко жартував, «поетом без книжок», бо ж після арешту все його творче надбання знищили, але він не опустив руки, не зневірився. Включився у журналістську роботу, працював з обдарованою молоддю, писав. 1960 року вийшла невеличка книжечка «Незабутнє», через рік – «Заради щастя», згодом – «Гостра могила», «Гомін у хащі». Поетична збірка Павла Кононенка «Осінні акварелі» побачила світ 1970 року.


«Струмок біжить в долину – Янтарна течія.
 Далеку Україну Згадав сьогодні я.
Дорогою стрімкою Струмок прямує вдаль.
І я іду тайгою, Тамуючи печаль.»






30.09.21 ІІ курс П М -20 Українська мова ( комбіновн.з -2 год.)

 Тема заняття:  Числівник. Складні випадки узгодження числівників.


1. Перевірка дз.

2. Написання словникового диктанту.

3. Опрацювання теми заняття.

  Числівник – самостійна змінна частина мови, яка означає кількість предметів або їх порядок при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий?
  
За значенням і граматичними ознаками: кількісні, порядкові.
За будовою – прості (один корінь), складні (два кореня), складені (кілька слів).
Складним залишається питання узгодження числівників з іменниками.

Прогляньте відео і занотуйте основні правила узгодження

https://www.youtube.com/watch?v=1HnwPHC651E

4. Закріплення матеріалу.

Проглядаємо відео і виконуємо тестові завдання.

https://www.youtube.com/watch?v=esmNro46yEY

5. Виконуємо тестові завдання на платформі.

Код доступу 2533198
 використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Домашнє завдання: вивчити правила








29.09.21 І курс П М-21 Українська література (комбіноване занят.-2 год.)

 Тема заняття: Розвиток драматургії. "Театр корифеїв", театр І. Франка, Перші театральні трупи. Перша народна артистка Марія Заньковецька.


1. Переглянути відео і написати конспект про розвиток драматургії в Україні. 

https://www.youtube.com/watch?v=OnOZWCL7bJs&t=407s

Театр корифеїв — неймовірне явище і цікавий етап становлення українського драматургічного мистецтва. До його створення доклали зусиль найталановитіші літератори, режисери, актори і громадські діячі. Театр корифеїв зазнав і злетів, і падінь, але став видатною сторінкою української культури.

Корифей (від грец. κορῠφαῖος, «провідний» та «керівний») — у початковому значенні «той, хто стоїть на вершині». 

Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського.

Засновником театру був Марко Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони.

Із Театром корифеїв також пов’язані імена Марії Заньковецької, Петра Саксаганського.  
Вистава «По ревізії» 1885 року. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й несхожістю на жодний існуючий театр.

Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.

1907 р. Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою “Ревізора” Гоголя.

М.Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за інші київські театри.

Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.

2. Бесіда:

Коли і як утворився перший театр?,

Хто входив до театру Корифеїв?

Чому така назва театру?

Хто були акторами?

3. Виступи підготовлених студентів.

Домашнє завдання: підготувати таблицю Життя і творчість Карпенка-Карого, читати комедію "Мартин Боруля".

вівторок, 28 вересня 2021 р.

29.09.21 І курс Г М - 21 Зарубіжна література ( комбіноване заняття- 2 год)

 Тема заняття:  Специфіка італійського Відродження, його основні етапи, представники. Роль Данте Аліґ'єрі в історії європейської культури. Поема "Божественна комедія" як філософсько-художній синтез середньовічної культури й утілення ідей раннього Відродження

1. Перевірка ДЗ.  Евристична бесіда

· Яку епоху називають добою Відродження? Назвіть її хронологічні межі.

· Поясніть значення поняття Відродження.

· Назвіть основні здобутки Ренесансу.

· Якою була провідна ідейна течія цієї доби?

· Поясніть значення терміна гуманізм.

· У чому полягала специфіка доби Відродження?

Послухайте давню легенду. Однієї глибокої ночі, коли довкола панувала тиша, у браму одного монастиря гучно постукав блідий виснажений подорожній. Брязкіт заліза пролунав у гарячому повітрі. Воротар запитав, хто стукає і що тому потрібно. На це незнайомець відповів глухо й стисло: «Миру!». Цим подорожнім був флорентійський вигнанець, найвидатніший поет Італії Данте Аліґ’‎єрі. Не тільки для себе жадав він спокою та миру, а й для батьківщини своєї, що потерпала через нескінченні чвари, війни й міжусобиці. Сучасному читачеві, можливо, іноді складно зрозуміти деякі своєрідні судження й погляди поета, адже жив він на межі двох епох Недарма його називають останнім поетом середньовіччя і першим поетом Нового часу. У літературі ж Данте Аліґ’‎єрі залишив яскравий слід.

Розкажіть факти з життя і творчості Данте Аліг'єрі

2. Прогляньте таблиці, законспектуйте

https://naurok.com.ua/uploads/files/19832/44109/46183_images/9.jpg




3. Скласти паспорт твору:
Тема, ідея, проблематика 

Домашнє завдання: підготувати конспект В. Шекспіра, знайомство з твором "Гамлет"

Вільям Шекспір народився в 1564 році в крихітному містечку Стратфорд-на-Ейвоні, розташованому в графстві Уорікшир. Точна дата його народження невідома, але прийнято вважати, що це – 23 квітня. Саме в цей день англійці згадують святого Георгія, великомученика християнської церкви. Втім, день народження Шекспіра «призначили» вже через багато років після його смерті, так що, на зазначену дату особливого орієнтуватися не варто. А ось прізвище драматурга заслуговує найпильнішої уваги. Вона походить від двох англійських слів «shake» (вражати) та «спис» (спис), тобто означає «приголомшливий списом». Щодо списи нам теж нічого невідомо (хоча побитися молодий Вільям був дуже не проти), але в тому, що він потряс і вивів на принципово новий рівень світову літературу, можна не сумніватися.


Сім’я Вільяма Шекспіра була абсолютно буденною. Батько, Джон Шекспір, – ремісник, мати, Мері Арден, – домогосподарка. За одними чутками, вони були людьми досить заможними, за іншими – ледве зводили кінці з кінцями. Багато вчених-шекспірознавці, бажаючи хоч якось логічно пояснити, яким чином провінційний хлопчик став найбільшим драматургом всіх часів і народів, намагалися знайти докази того, що він отримав елітне і глибоке освіту. Але, свідчень, які вказують на це, вони не виявили. Так, як і будь-яка дитина, Вільям відвідував граматичну школу. Але ніякого серйозного освіти в таких школах не давали. Просто за наказом короля Едуарда IV вчили діток з небагатих сімей читати та писати. За чутками, Шекспір у підлітковому віці відвідував ще і літературний гурток, де вивчав творчість давніх філософів і поетів. Але і цього жодних доказів теж знайдено не було. Тому, давайте дивитися правді в очі: геніальний Вільям Шекспір не отримав ніякого істотного освіти і звідки взявся його дар – це і є та загадка, яку, на жаль, ми вже навряд чи зможемо розгадати.

Зате він ухитрився дуже рано, у віці 18 років, одружитися. Енн Хатауей була на вісім років старше Вільяма, мала кепським характером і ще більш нечистою зовнішністю. Але, на момент укладення шлюбу, вона була вже вагітна і, можна зробити висновок, що Шекспір був просто змушений повести її під вінець. Наступні сім років Шекспір тихо живе зі своєю дружиною. За чотири роки у них народжується троє дітей. Про подальшу долю дочок Шекспіра нам нічого невідомо, а син помер у дитячому віці. Чим займається Шекспір і на що утримує сім’ю – теж покрите повною таємницею.

В 1590 році він просто тікає від обридлої дружини і їде в Лондон на пошуки щастя. Йому в цей час ледве виповнилося 28 років.Це саме «щастя» він знаходить дуже швидко, в театральній трупі Річарда Бербеджа, поета, антрепренера, режисера, яскравого представника англійської богеми тих років. Кажуть, що взяв Бербедж Вільяма на посаду конюха, що служить ще одним вагомим доказом того, що у Шекспіра не було ніякої освіти.

Далі починаються вже зовсім чудеса. Вже у 1595 році Шекспір, якимось чином, стає одним з пайовиків театру Бербежда, а в 1599 році – одним із власників нового театру «Глобус», який до цих пір вважається кращим театром часів королеви Єлизавети. До цього моменту, у Шекспіра вже є кілька поставлених п’єс. Це чарівна «Комедія помилок», написана в 1591 році, через рік після того, як він покинув Стретфорд (!) і досить подражательная трагедія «Тит Андронік» (1594 рік). Власне кажучи, ці два твори і відносяться до першого періоду творчості Шекспіра, який умовно тривав з 1590 по 1594 роки.

Далі – більше. Другий період творчості Шекспіра, з 1594 по 1560 – це час створення багатьох його безсмертних творів: трагедії «Ромео і Джульєтта» (1595 м), комедій «Сон у літню ніч» та «Венеціанський купець» (1596 р.), масштабних історичних хронік «Річард II» (1595) і «Генріх IV» (1598 р.) і ще ряду не менш блискучих п’єс. Вільям Шекспір не тільки багато пише, але і грає на всіх своїх п’єсах ролі головних героїв і героїнь. Треба зауважити, що в театрі часів королеви Єлизавети всі ролі виконували тільки чоловіки-актори. Дуже цікаво цей факт обіграний в чарівному фільмі Джона Меддена «Закоханий Шекспір». Подивіться, якщо хочете зрозуміти особистість цього великого драматурга хоч трохи краще. В цей же час, Шекспір створює і велику частину своїх сонетів, які так блискуче поклав на музику вже в наші дні Мікаел Таривердієв і так тонко і глибоко перевели на російську мову Самуїл Маршак і Борис Пастернак.

Третій період творчості Шекспіра, з 1600 по 1609 роки, теж відзначений цілим розсипом геніальних п’єс. Хоча, було б достатньо і однієї, «Гамлета», шедевра, який Шекспір створив і сам поставив орієнтовно в 1603 році. Крім «Гамлета», з під пера Шекспіра в цей час виходить понад 12 трагедій і комедій, серед яких «Отелло» (1605 р.), «Король Лір» (1606 р.), «Макбет» (орієнтовно теж 1606 р.). Чесно кажучи, навіть одного з цих творів було б достатньо для того, щоб зробити його ім’я автора безсмертним.

Четвертий період творчості Вільяма Шекспіра триває відносно недовго, з 1609 по 1612 роки. Мабуть, в цей час в житті Шекспіра відбуваються якісь досить нерадісні події. Він концентрує свою увагу на жанрі трагікомедії і створює такі досить похмурі твори, як «Генріх VIII», «Буря», «Перікл». За винятком «Генріх VIII» всі п’єси, написані в цей період, залишають двояке враження. Здається, що їх писав зовсім інша людина, у якого не було ні дещиці шекспірівського таланту, натхнення і вміння передати на папері найскладніші людські почуття і відносини. До речі, точно таке ж враження залишають вірші та поеми драматурга, написані в різні періоди часу. 

У 1612 році Шекспір, нікому нічого не пояснивши, повертається в Стратфорд-на-Он та, як ні в чому не бувало, продовжує спокійне сімейне життя зі своєю дружиною Енн. До того часу він вже досить забезпечена людина, що має дворянський титул. 23 квітня 1612 року Шекспір йде з життя, у віці 52 років. Причини його смерті невідомі. Вільям Шекспір похований у церкві св. Трійці в Стратфорді. Біля його пам’ятника досі кожен день можна побачити гори живих квітів.

або опрацювати відео






29.09.21 І курс П М-21 Українська мова (комбіноване заняття - 2 години)

 Тема заняття: Лексична помилка, кальки з інших мов.

1. Перевірка домашнього завдання

Повторення вивченого матеріалу: Уведіть подані словосполучення до самостійно складених речень  так, щоб вони виступали як вільні словосполучення та як фразеологізми.

Біла пляма; залишити слід; накласти лапу; махнути рукою; бити в литаври; завертілося колесо.

2. Словниковий диктант

3. Опрацювання теми заняття.

Мовна калька (з фр. caique — копія) — слово або вислів, скопійований, утворений механічним перекладом з іншої мови.

Лексична калька — слово, утворене перекладом кожної значущої частини слова іншої мови, яка займає те ж місце, що й в оригіналі: міжнародний (.з фр. international); хмарочос (з нім. wolken — хмари + kratzen — дерти, дряпати); вірогідний (з пол. prawdopodobne).

Багато слів кальковано з російської мови: міроприємство, співзаявник, підсклянок, гучномовець (з рос. мероприятие, созаявитель, подстаканник, громкоговоритель).

Фразеологічна калька — це стійке сполучення слів, що виникло в результаті буквального перекладу кожного зі слів запозиченого з іншої мови фразеологізму: ставити крапки над і (з фр. mettre les points sur les /'); не в своїй тарілці (з фр. ne pas dans son assiette, дослівно: не на його тарілці); мильна опера (з англ. soap opera).

Деякі з мовних кальок стали в нашій мові звичними, проте більшість є порушеннями норм літературної мови.

Вправа 1: Прочитайте, замінюючи виділені мовні кальки-росіянізми нормативними словами. Переписати.

1. Трапляється, що свята й знаменні дати дивним чином співпадають у часі. 2. Щоденники, записники, переписку письменників досліджують біографи, історики, мовознавці. 3. Невже вам ніколи не приходило на думку, що шкільних міроприємств не має бути багато? 4. Перепалки між журналістами стали звичними для багатьох телеканалів, тому на них треба вірно реагувати.

Довідка. Листування, захід, суперечка, правильно, збігатися, спадати.

Вправа 2.: Перепишіть, виправляючи лексичні помилки. Укажіть українські слова, ужиті в невластивому їм лексичному значенні.

1. Прем’єра вистави відбудеться через дві неділі. Біля театральної каси бачимо баснословні черги бажаючих, охочих попасти на спектакль. 2. Магазин предлагав багатий асортимент товарів. Режим роботи — круглодобовий. 3. До пробок на дорогах автомобілісти й пішоходи відносяться дещо по-різному. 4. У мовленні багатьох учнів зустрічаються помилки. 5. Не варто вмішуватися в хід подій, які тебе не торкаються.

Довідка. Тиждень, перебіг, затори, охочий, великий, цілодобовий, неймовірний, потрапити, пропонувати, ставитися, втручатися, стосуватися, траплятися.

Які з виправлених вами слів є мовними кальками? Поясніть свою думку.

Домашнє завдання: вправа 3 С.35. 

https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html