Тема заняття: Максим Рильський. Потужнє ліричне самовираження. "Солодкий світ",
"У теплі дні збирання винограду"
План заняття:
1. Перевірка д/з
2. Виразне читання поезії.
3. Декламація обраної позії напам'ять.
Тези до теми заняття обов'язково переписати.
Неокла́сики також Київські неокласики — група українських поетів та письменників-модерністів початку 20 століття. До неокласиків належали Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (псевдонім Юрій Клен), Максим Рильський. До кола неокласиків відносять також таких авторів: В. Домонтович, Михайло Могилянський, Борис Якубський, Ананій Лебідь, Михайло Новицький, Стефан Савченко, Михайло Калинович, Андрій Ніковський, Дмитро Борзяк. Неокласики позиціювали себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і романтизму. Крім художньої творчості, члени групи були також активними літературними критиками та теоретиками українського модернізму. На відміну від інших груп, «Неокласики» не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була досить вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925—1928 pp.
Неокласицизм (з грецької новий і зразковий) — течія в літературі та мистецтві, що з'явилась значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.
У двадцяті роки XX століття М. Рильський входив до літературного об'єднання "неокласиків". М. Рильський писав сонети, рондо, терцини, катрени, секстини — класичні зразки форм світової поезії. "Неокласики" знайшли свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, у орієнтації на духовні цінності, у негативному ставленні до політизації мистецтва. Поезії збірок "На білих островах" (1910), "Під осінніми зорями" (1918) написані під впливом неокласицизму.
2. Перегляд відео про діяльність Рильського. Дати письмові відповіді на питання.
https://www.youtube.com/watch?v=AdC0RfoJyWk
- Що було справжнім щастям для поета?
- Яке місце посіла родина у житті поета?
- Чому Сталін звільнив Рильського після арешту?
- Чи залишився митець вірним своїм переконанням?
- Через що найбільше шкодував митець?
І сонце — золотий небесний квіт.
Благословляє дух ширококрилий
Солодкий світ.
Узори надвесняних тонких віт,
Твій погляд, ніби пролісок несмілий,
Немов трава, що зеленить граніт,
Неначе спогад нерозумно-милий...
Солодкий світ.
Чи янголи нам свічі засвітили
По довгих муках безсердечних літ,
Чи ми самі прозріли й зрозуміли
Солодкий світ?
Її він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.
І він спитав: — Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: — Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. — Підняла батіг,
Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.
І він потягся, як дитина, радо
І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
1922
Домашнє завдання: підготуватися до контрольної роботи з теми "Розстріляне відродження", поети-неокласики.
Немає коментарів:
Дописати коментар