Тема заняття: Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля". Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей ( чесності, порядності, працелюбства). Образ Мартина Борулі.
Коротко про митця:
Жанрова різноманітність творів: трагікомедія ("Сто тисяч", "Мартин Боруля"), сатирична комедія ("Хазяїн"), соціально-психологічна драма ("Безталанна"), історична трагедія ("Сава Чалий"). І. Карпенко-Карий і "театр корифеїв".
Драматургічне новаторство. Трагікомедія "Мартин Боруля" і її більш ніж 100-річне життя на сцені. Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесність, порядність, працелюбство) становою приналежністю. Психологічна переконливість і трагікомічне звучання образу Мартина Борулі.
1. Перевірка домашніх конспектів.
2.Бесіда за змістом.
Що стало для Мартина Борулі поштовхом до офіційного відновлення втраченого предками дворянства?
2.1. «Коло ідей».
Прочитавши подані висловлювання Борулі, поясніть, чи вважаєте ви вмотивованими на початку твору прагнення Мартина.
✵ «Якби ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли… Якби-то знали… тоді б ви зрозуміли, що батьки не вороги вам…»
✵ «Краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам! І батькове око, як прийдеться умирать, закриється спокійно, бо душа моя знатиме, що мої онуки — дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!».
2.2 Прочитайте цитати. Що відбувається з Мартином? Чи можна вважати це божевіллям?
✵ «Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. Он як Степан каже: папінька, мамінька…»
✵ «Які ви товариші? Мало чого, що з одного села, що однолітки, та у кожного з вас інша дорога! Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими».
✵ «Треба тілько дворянські порядки позаводить…»
✵ «Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як роблять кофію і коли подають: чи до борщу, чи на ніч?»
✵ «А важко і в дворянстві жить: розходу, розходу, — самим робить якось не приходиться…»
✵ «Дочка моя дворянка, а твій син… ні дворянин, ні чиновник… так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба…»
✵ «Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать».
✵ «Наглядай, щоб другі робили, а сама надінь мені зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як понночці слід».
✵ «Що то за слово таке — «любить» ? Видумка! Витребеньки! Баб’ячі химерики! Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!..»
✵ «Здається, зовсім вибився на дворянську лінію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться!»
✵ «Погані наші діла, усе пішло шкереберть — і в дворянстві одказали, і земський суд скасували, і я остався за штатом — і куди примоститися, сам не знаю…»
✵ «Здається мені, що ти з глузду з’їхав: не велиш ні мені, ні дочці робить, сам не робиш, понаймав наймитів, наймичок, хазяйство псується…»
3. Підсумок викладача: Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Тому що для Мартина дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «освіченість», «шляхетність». Тому смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюється фальшивими цінностями.
І все ж перед глядачем наприкінці твору розкриваються позитивні риси Мартина Борулі. Він нарешті починає природно поводитися, ніби заново народжується на світ: «Усе згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала…»
Одночасно Карпенко-Карий утверджує високі етичні норми образами людей, які не цураються землі, праці на ній, свого походження, національних звичаїв і традицій (Гервасій Гуляницький, його син Микола, Палажка, Марися), які випромінюють нехитру народну мудрість (Омелько).
4. Письмове завдання: Дати відповідь на питання Як ідеї, образи, настрої твору «Мартин Боруля» перегукуються з нашою сучасністю?
Немає коментарів:
Дописати коментар