вівторок, 24 листопада 2020 р.

25.11.2020 ІІ курс Г М - 19 Зарубіжна література

 Тема заняття: Олександр Блок. Зв'язок О.Блока з символізмом. "Незнайома", 
  Б.Л. Пастернак. Творчий шлях поета. Поезії "Гамлет", "Зимова  ніч", "У всьому хочу я дійти"


1. Ознайомитися з матеріалом, написати конспект у зошит.

Символізм як течія
Найпотужнішою течією в російській поезії «срібної доби» був символізм. Цей напрям зародився у другій половині XIX ст. у Франції. У свідомості символістів речі матеріального світу перетворювалися на «знаки» вічних ідей, котрі перебувають поза межами земної реальності, а художні образи — на символи. Завдання поета - дізнатися про прихований зміст символів іншої реальності.
В Російській імперії символізм набув самобутнього національного характеру. Суттєву роль у його ставленні відіграло філософське вчення В. Соловйова, який вірив у рятівну місію Краси (єдність включала: Красу, Добро, Істину). Посередником у досягненні «всеєдності» покликане бути мистецтво. Позитивна «всеєдність» втілювалась у містичних образах Світової Душі, або Вічної Жіночності. Філософія В. Соловйова значно посилила релігійно-містичний компонент естетики російських символістів. Кого вважають вождем російського символізму ? Вождем і керівником російського символізму був Валерій Брюсов. Він виступав і як теоретик символізму, висловивши свої естетичні погляди у передмові до трьох збірок «Російські символісти» (1894-1895). Мету мистецтва В. Брюсов вбачав у відображенні «руху душі» поета, таїни людського духу, особистості митця.

Життєпис Олександра Блока
Олександр Блок

Олександр Блок - російський поет, автор ліричних драм і публіцистичних статей, один з найвидатніших митців «Срібної доби». Його лірика, що увиразнила духовні шукання інтелігенції початку XX ст., належить до вершинних явищ російського символізму.







 6 (28) листопада 1880Народився в Петербурзі в сім’ї професора Олександра Львовича Блока і письменниці Олександри Андріївни.
 1891-1898Навчання у Введенській гімназії.
 1898-1906Навчається на юридичному факультеті Петербурзького університету; потім — на історико-філологічному.
 1903Перші публікації циклу віршів «З присвят» в журналах «Новий шлях» та «Північні квіти». Вінчання Блоку і Л.Д. Менделєєвої
 1904Окремим виданням виходить цикл «Вірші про Прекрасну Даму», присвячений Л.Д. Менделєєвій.

 1905-1910Написані вірші «Незнайомка», «Росія», «На полі Куликовому», «На залізниці». Вийшли збірки «Снігова маска», «Земля в снігу», «Ліричні драми».

 1907збірки віршів «Несподівана радість», «Снігова маска»
 1908«Земля в снігу», збірка «Ліричні драми». Написана велика драма Блоку «Пісня долі»
 1909подорож по Італії та Німеччини, результатом якого з’явився цикл «Італійські вірші».
 1911Блок подорожує по Європі (Париж, Бретань, Бельгія, Голландія, Берлін). Виходить у світ «Збірки віршів» у трьох томах.
 1914Знайомство зі співачкою Дельмас, якій поет присвячує цикл «Кармен».
 1915 Виходять у світ збірка «Вірші про Росію» і поема «Солов’їний сад».
 1916-1917Під час Першої світової війни призваний в армію.
 1917-1920 Співпрацює з видавництвом «Всесвітня література» та з Театральним відділом Наркому, виступає з промовами і читанням віршів.
 1918 Написані поема «Дванадцять», вірш «Скіфи» і стаття «Інтелігенція і Революція».
 1921Вірш «Пушкінському Дому». У Москві та Петрограді виступає з промовою «Про призначення поета», присвяченої пам’яті О.С. Пушкіна.
 7 серпня 1921 помирає в Петрограді. Похований на Смоленському кладовищі. У 1944 р прах поета перенесений на літераторські містки Волкового кладовища.

Основні теми та провідні символи лірики О. Блока

Основні теми: Життя, Смерть, Бог. Типовими образами творів раннього Блока були зоря, весна, тумани, вітер, присмерк, тіні та сни — вжиті у метафоричному смислі, стають символами, за допомогою яких поет пізнає вічну таємницю життя. Сині тумани ранньої творчості поступаються місцем романтичному захопленню суто земними принадами життя.

 Так з’‎являється "Незнайома" — утілення Жіночності, доступної не тільки Душі Світу, а й реальній жінці 

У пізніх віршах О Блока знову розглянуто питання сенсу буття, Життя, Смерті та Бога.

2. Прослухати поезію "Незнайома"

https://www.youtube.com/watch?v=KjTJlwThp5w

2.1. Записати аналіз твору і коментар до нього.

Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста:
  Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух.
       Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. 
А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск.
    Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану.
 Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка.

Вона повільно йде між п’яними,
І все зажурена, одна,
Духами дишачи й туманами,
Сідає мовчки край вікна.

    Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки.
  Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти.  

   Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)

3. Опрацювати матеріал. Записати конспект. "Життєвий і творчий шлях Б. Пастернака"

 Якщо Анну Ахматову називали “російською Сапфо”, то Бориса Пастернака, із творчістю якого ми познайомимося сьогодні, – “Гамлетом ХХ століття”. Багато випробувань випало на його долю, він жив за тих складних часів, які вимагали від людини міцності духу, мужності протистояти натиску ідеології. Його ліричні робо ти стали втіленням трагічного щастя існування людини, наділеної даром поетичного слова, здатної якнайповніше відобразити у творчості всі радощі й тривоги епохи.

Лауреат Нобелівської премії (другий у Росії в галузі літератури), якого змусили відмовитися від неї; людина, до якої прихильно ставився Сталін і на яку відкрили карну справу; глибокий лірик, реформатор слова і майстер епічної розповіді, філософських спостережень – усе це Борис Пастернак. Народився майбутній письменник 1890 року в москві. Його батько був відомим художником, мати – піаністкою.

У родині панувала духовна атмосфера, культ мистецтва. “Я – син художника, мистецтво і великих людей бачив із перших днів і до високого “…” звик ставитися як до природи, як до живої норми. Соціально… воно для мене від народження було злито з побутом”,- згадував Пастернак. І зазначав: “Що робить художника реалістом, що його творить? рання вразливість у дитинстві “…” і своєчасна добросовісність у зрілості”. она знов прокинулася перед війною, можливо, як її передчуття, 1940 року”, – писав поет.

1943 року з’являється поетична збірка “На ранніх поїздах”. “радість перемоги у війні давала надію на оновлення життя”, – записав Пастернак і почав роботу над романом “Доктор Живаго”, який “став утіленням радості творчості, що допомагає долати страх смерті”. Публікація цього роману в радянському Союзі була заборонена. 1957 року він був надрукований в Італії і перекладений багатьма мовами світу.

Наступного року Б. Пастернаку було присуджено Нобелівську премію “За видатні досягнення в сучасній ліричній поезії і продовження благородних традицій великої російської прози”.

Жорстоке цькування змусило письменника відмовитися від премії. 1960 року він помер, передбачивши долю своїх творів: “Цілком ймовірно, що через багато років після того, як я помру, з’ясується, якими широкими, найширшими основами була спрямована моя діяльність останніх років, чим вона дихала і живилася, чому служила”.

Ранні твори Б. Пастернака написані під впливом символізму та футуризму, які приваблювали його настановою на художній експеримент, на оновлення поетичної мови. Але поет не задовольнявся досягнутим, щоб пережити “друге народження”.

Поезія Б. Пастернака вражає глибиною й різноманітністю тем, філософською насиченістю. Провідна тема його лірики – людина та її буття. Природу і творчість, кохання і смерть, красу і трагедію існування – усе митець прагне осмислити поетично.

Як поет-філософ він тяжіє до “вічних” тем і мотивів, що символізують, зокрема, і біблійні образи.

3.1. Прослухати поезію "Зимова ніч". Написати кооментар. Самостійно проанадізувати поезію.

https://www.youtube.com/watch?v=DJSxfiICfe4

Отже, вірш Зимова ніч »(Пастернак), історія створення якого буде викладена нижче, було написано як частина більш великого твору. Саме цим твором відкривається збірка віршів Юрія Живаго. Пізніше вірш не раз публікувався окремо від роману і навіть був покладений на музику. Але повернемося до історії. Встановити точну дату написання вірша зараз вже неможливо, так як над самим романом Пастернак трудився цілих 10 років (1945 - 1955). Однак критики схиляються до думки, що поет створив свій ліричний шедевр незадовго до закінчення роману. Пов'язано це припущення з тим, що в ті роки вже переніс свій перший інфаркт Пастернак. «Зимова ніч» - вірш про боротьбу життя і смерті, отже, ця тема повинна була бути близька письменникові. А в який же ще момент, як не в переддень останніх миттєвостей буття, можуть прийти в голову людини подібні думки?

3.2 Прослухати поезію "Гамлет". Самостійно проаналізувати твір.

https://www.youtube.com/watch?v=e8FXQg7FAJk

3.3. Прочитати поезію "У всьому хочу я дійти". Самостійно проаналізувати

В усьому хочеться дійти,

До істин суті.
В роботі, в пошуках мети,
В сердечній смуті.

До сутності минулих днів,
До їх причини.
До всіх підстав, до коренів,
До серцевини.

Постійно треба нить вхопить,
Події, дати,
Жить, думать, відчувать, любить,
Світ відкривати.

Якби ж то я лише зумів
Та мав можливість,
То склав би декілька рядків
Про сильну пристрасть.

Про беззаконня, гріх весь цей,
Біги, погоні,
Про ненавмисність похапцем,
Лікті, долоні.

Тоді б я відшукав би ген,
З чого почалось,
І повторив її імен
Ініціали.

Я б вірші розбивав як сад.
Дригцем прожилок
Розквітли б липи в них підряд,
Ладком, спинились.

Красу троянд я б в вірші вніс
І подих м'яти,
Луги, отави, сінокіс,
Гроз перекати.

Давно колись Шопен створив
Оживше чудо,
Фільварків, парків та могил
Свої етюди.

Досягнутого торжества
Ця гра та мука —
Натягнута, як тетива
Тугого лука.


4.    Вивчити 1  поезію на вибір  напам'ять!!!!!

Роботи надсилаємо у Вайбер до 20.00 у день заняття!!!!!!


25.11.2020 І курс Г М - 20 Українська мова

 Тема заняття: Принципи української орфографії. Ненаголошені е, и в корені.


1. Ознайомитися з матеріалом, написати конспект.

Орфографія (від грецьк. ορθογραφία — правильно писати) має 4 значення:

1)історично сформована, уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами, яку приймає і якою користується суспільство;

2)правила, що забезпечують однотипні написання в тих випадках, коли можливі різні варіанти;
3)дотримання всіма прийнятих написань;
4)розділ мовознавства, який вивчає та встановлює правила написання.

Орфограма — це написання, що вибирається з кількох можливих варіантів і ґрунтується на сформульованому й закріпленому в системі орфографії правилі.

Типи орфограм: буквені, небуквені. Види орфограм за графічним вираженням:

1)орфограма-буква;

2)орфограма-дефіс;

3)орфограма-риска (знак переносу);

4)орфограма-пропуск (написання слів окремо);

5)орфограма-контакт (написання слів разом);

6)орфограма-апостроф.

Орфографічне правило — це особлива коротка, чітка рекомендація-інструкція, у якій перераховуються умови вибору тихчи інших єдино прийнятих написань як зразкових.

Принцип правопису (від лат. principium — основа) — це те, що лежить в основі правопису.

Український правопис визначають 4 принципи:

 І. Фонетичний;

 ІІ. Морфологічний; 

ІІІ. Історичний (або традиційний); 

 ІV. Смисловий (або семантико-диференційний).

І. Згідно з фонетичним принципом слова записуються відповідно до літературно-нормативного звучання, тобто так, як вимовляються. За найновішими даними встановлено, що на 76,7 % правописні форми українських слів збігаються з власною транскрипцією.

          ІІ. За морфологічним принципом значущі частини слова — морфеми — пишуться однаково незважаючи на те, що в різних частинах того самого слова чи в споріднених словах вимовляються по-різному.

1)е, и на позначення ненаголошених голосних: весня́ни́й, де́рево,

мести́, теплохід́, число́, вес́ело, живопліт́;

2)о на позначення ненаголошеного звука перед складом з наголоше-

ним [у́]: чому́, зозуля́, голубка́ , кожух́, лопух́;

           ІІІ. Суть історичного (або традиційного) принципу полягає в тому,

що написання деяких слів, їх частин, окремих літер не можна пояснити ні вимовою, ні позиційними змінами сучасної української літературної мови. Такі написання здійснюються за традицією, так, як було прийнято в давній мові чи в певний історичний період, 

За історичною традицією пишуться:

1)літери ї та щ, які завжди позначають два звуки: короїд, з’їзд, їздо-

вий, солов’ї, твої, щука, хвощ, щоденник, пригорщі, хрящуватий;

2)букви я, ю, є, що позначають по два звуки: ящірка, колія, в’яз,

юнак, воювати, тримаються, єнот, кольє, поєднатися;

ІV. Смисловий (або семантико-диференційний) принцип полягає в тому, що різні написання слів та їх сполучень, які звучать однаково, залежать від різного лексичного значення.

До смислових написань належать:

1)розрізнення великої та малої літер у власних та загальних на-

звах: горобець — Горобець (прізвище), карась — Карась (прізвище), зелений барвінок — Зелений Барвінок (назва села).


Голосні звуки утворюються внаслідок дрижання голосових зв’язок. Ротова порожнина при цьому служить резонатором, форма якого залежить від положення язика.

Якщо язик відтягнутий до заднього піднебіння і вниз, звучить [а], підіймається трохи вище — [о], ще вище — [у]. Коли ж язик посунений до переднього піднебіння і вниз, утворюється [е], вище — [и], ще вище — [і].

Таким чином, голосні так межують один з одним: [е]—[и]—[і]; [а] — [о] —[у]. У вимові, а отже, й на письмі можуть сплутуватися чотири пари голосних, які творяться поряд: [е]—[и], [и]—[і]; [а]— [о], [о]—[у].

Правила опрацювати за підручником на С.86

https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html


2. Переглянути відео!!!!


3. Виконати завдання: Вправа № 3 С.87, № 7 С.89 у підручнику.















понеділок, 23 листопада 2020 р.

24.11.2020 ІІ курс П М-19 Українська мова

 Тема заняття: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертаннями, однорідними членами речення.

1. Ознайомитися з матеріалом. Законспектувати. 

Порівняйте подані пари речень. Чи відрізняються вони за змістом

Сьогодні зранку я спостерігала за тим, як сходило сонце.— Сьогодні зранку, мамо, я спостерігала за тим, як сходило сонце.

Увечері буде дощ.— Увечері, майте на увазі, буде дощ.

У темряві прокинувсь я.— У темряві густій, тяжкій і рівній прокинувсь я. (М. Рильський)

Важливо знати!!!

Ускладненими вважаються такі речення, до складу яких належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти. Ці речення в структурному відношенні не однотипні.

Ускладнювальна частина – це засіб виокремлення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення.

речення

Приклади

з однорідними членами

Широкий, вигнутий, блискучий ніж врізався в  ґрунт

з відокремленими членами

Крім інтуїції, безумовно, потрібні тобі ще й знання

зі звертанням

До тебе, Україно, звертаємося!

зі вставними і вставленими компонентами

Може, я міг би Вам допомогти?


РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним.

Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються  однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський). 

Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком.

При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку.

При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають:

·   займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання - все це здавалося йому зараз незнайомим);

·   прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті - всюди було темно).

При узагальнюючих словах вживаються такі розділові знаки:

·  двокрапка після узагальнюючого слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами;

·   тире перед узагальнюючим словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнюючого слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире.

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.

Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!

Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра).

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику (Боже, допоможи нам!).

Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого потребує речення від його змісту (Я вас слухаю, пане полковнику).

У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, вас зрозумів).


2. Виконати вправу № 7 на С.108, № 3 на С.116. у підручнику

https://pidruchnyk.com.ua/1239-ukrainska-mova-11-klas-avramenko.html