3.12.21 ІІ курс Г М - 20 Зарубіжна література ( комбін.зан.- 2 год.)

Тема заняття: Олександр Блок. Зв'язок О.Блока з символізмом. "Незнайома".

  Б.Л. Пастернак. Творчий шлях поета. Поезії "Гамлет", "Зимова  ніч", "У всьому хочу я дійти"

1. Ознайомитися з матеріалом, написати конспект у зошит.

Символізм як течія

Найпотужнішою течією в російській поезії «срібної доби» був символізм. Цей напрям зародився у другій половині XIX ст. у Франції. У свідомості символістів речі матеріального світу перетворювалися на «знаки» вічних ідей, котрі перебувають поза межами земної реальності, а художні образи — на символи. Завдання поета - дізнатися про прихований зміст символів іншої реальності.

В Російській імперії символізм набув самобутнього національного характеру. Суттєву роль у його ставленні відіграло філософське вчення В. Соловйова, який вірив у рятівну місію Краси (єдність включала: Красу, Добро, Істину). Посередником у досягненні «всеєдності» покликане бути мистецтво. Позитивна «всеєдність» втілювалась у містичних образах Світової Душі, або Вічної Жіночності. Філософія В. Соловйова значно посилила релігійно-містичний компонент естетики російських символістів. Кого вважають вождем російського символізму ? Вождем і керівником російського символізму був Валерій Брюсов. Він виступав і як теоретик символізму, висловивши свої естетичні погляди у передмові до трьох збірок «Російські символісти» (1894-1895). Мету мистецтва В. Брюсов вбачав у відображенні «руху душі» поета, таїни людського духу, особистості митця.

Життєпис Олександра Блока

Олександр Блок - російський поет, автор ліричних драм і публіцистичних статей, один з найвидатніших митців «Срібної доби». Його лірика, що увиразнила духовні шукання інтелігенції початку XX ст., належить до вершинних явищ російського символізму.

6 (28) листопада 1880	Народився в Петербурзі в сім’ї професора Олександра Львовича Блока і письменниці Олександри Андріївни.
1891-1898	Навчання у Введенській гімназії.
1898-1906	Навчається на юридичному факультеті Петербурзького університету; потім — на історико-філологічному.
1903	Перші публікації циклу віршів «З присвят» в журналах «Новий шлях» та «Північні квіти». Вінчання Блоку і Л.Д. Менделєєвої
1904	Окремим виданням виходить цикл «Вірші про Прекрасну Даму», присвячений Л.Д. Менделєєвій.
1905-1910	Написані вірші «Незнайомка», «Росія», «На полі Куликовому», «На залізниці». Вийшли збірки «Снігова маска», «Земля в снігу», «Ліричні драми».
1907	збірки віршів «Несподівана радість», «Снігова маска»
1908	«Земля в снігу», збірка «Ліричні драми». Написана велика драма Блоку «Пісня долі»
1909	подорож по Італії та Німеччини, результатом якого з’явився цикл «Італійські вірші».
1911	Блок подорожує по Європі (Париж, Бретань, Бельгія, Голландія, Берлін). Виходить у світ «Збірки віршів» у трьох томах.
1914	Знайомство зі співачкою Дельмас, якій поет присвячує цикл «Кармен».
1915	Виходять у світ збірка «Вірші про Росію» і поема «Солов’їний сад».
1916-1917	Під час Першої світової війни призваний в армію.
1917-1920	Співпрацює з видавництвом «Всесвітня література» та з Театральним відділом Наркому, виступає з промовами і читанням віршів.
1918	Написані поема «Дванадцять», вірш «Скіфи» і стаття «Інтелігенція і Революція».
1921	Вірш «Пушкінському Дому». У Москві та Петрограді виступає з промовою «Про призначення поета», присвяченої пам’яті О.С. Пушкіна.
7 серпня 1921	помирає в Петрограді. Похований на Смоленському кладовищі. У 1944 р прах поета перенесений на літераторські містки Волкового кладовища.

Основні теми та провідні символи лірики О. Блока

Основні теми: Життя, Смерть, Бог. Типовими образами творів раннього Блока були зоря, весна, тумани, вітер, присмерк, тіні та сни — вжиті у метафоричному смислі, стають символами, за допомогою яких поет пізнає вічну таємницю життя. Сині тумани ранньої творчості поступаються місцем романтичному захопленню суто земними принадами життя.

 Так з’‎являється "Незнайома" — утілення Жіночності, доступної не тільки Душі Світу, а й реальній жінці 

У пізніх віршах О Блока знову розглянуто питання сенсу буття, Життя, Смерті та Бога.

2. Прослухати поезію "Незнайома"

https://www.youtube.com/watch?v=KjTJlwThp5w

2.1. Записати аналіз твору і коментар до нього.

Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста:
  Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух. 
       Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. 
А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск.
    Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану.
 Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка. 

Вона повільно йде між п’яними, 
І все зажурена, одна, 
Духами дишачи й туманами, 
Сідає мовчки край вікна. 
    Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки.
  Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти.  

   Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)

3. Опрацювати матеріал. Записати конспект. "Життєвий і творчий шлях Б. Пастернака"

 Якщо Анну Ахматову називали “російською Сапфо”, то Бориса Пастернака, із творчістю якого ми познайомимося сьогодні, – “Гамлетом ХХ століття”. Багато випробувань випало на його долю, він жив за тих складних часів, які вимагали від людини міцності духу, мужності протистояти натиску ідеології. Його ліричні робо ти стали втіленням трагічного щастя існування людини, наділеної даром поетичного слова, здатної якнайповніше відобразити у творчості всі радощі й тривоги епохи.

Лауреат Нобелівської премії (другий у Росії в галузі літератури), якого змусили відмовитися від неї; людина, до якої прихильно ставився Сталін і на яку відкрили карну справу; глибокий лірик, реформатор слова і майстер епічної розповіді, філософських спостережень – усе це Борис Пастернак. Народився майбутній письменник 1890 року в Москві. Його батько був відомим художником, мати – піаністкою.

У родині панувала духовна атмосфера, культ мистецтва. “Я – син художника, мистецтво і великих людей бачив із перших днів і до високого “…” звик ставитися як до природи, як до живої норми. Соціально… воно для мене від народження було злито з побутом”,- згадував Пастернак. І зазначав: “Що робить художника реалістом, що його творить? рання вразливість у дитинстві “…” і своєчасна добросовісність у зрілості”. она знов прокинулася перед війною, можливо, як її передчуття, 1940 року”, – писав поет.

1943 року з’являється поетична збірка “На ранніх поїздах”. “радість перемоги у війні давала надію на оновлення життя”, – записав Пастернак і почав роботу над романом “Доктор Живаго”, який “став утіленням радості творчості, що допомагає долати страх смерті”. Публікація цього роману в радянському Союзі була заборонена. 1957 року він був надрукований в Італії і перекладений багатьма мовами світу.

Наступного року Б. Пастернаку було присуджено Нобелівську премію “За видатні досягнення в сучасній ліричній поезії і продовження благородних традицій великої російської прози”.

Жорстоке цькування змусило письменника відмовитися від премії. 1960 року він помер, передбачивши долю своїх творів: “Цілком ймовірно, що через багато років після того, як я помру, з’ясується, якими широкими, найширшими основами була спрямована моя діяльність останніх років, чим вона дихала і живилася, чому служила”.

Ранні твори Б. Пастернака написані під впливом символізму та футуризму, які приваблювали його настановою на художній експеримент, на оновлення поетичної мови. Але поет не задовольнявся досягнутим, щоб пережити “друге народження”.

Поезія Б. Пастернака вражає глибиною й різноманітністю тем, філософською насиченістю. Провідна тема його лірики – людина та її буття. Природу і творчість, кохання і смерть, красу і трагедію існування – усе митець прагне осмислити поетично.

Як поет-філософ він тяжіє до “вічних” тем і мотивів, що символізують, зокрема, і біблійні образи.

Висновок:

Особливості поезії:

• щільне переплетення тем природи, кохання, мистецтва та їхнє філософське осмислення;

• настрої зачарування буттям, радісного сприйняття світу, духовної відкритості природі; вираження стану емоційного потрясіння, захоплення, екстазу;

• відтворення безперервного руху життя, прагнення охопити весь світ.

3.1. Прослухати поезію "Зимова ніч". Написати кооментар. Самостійно проанадізувати поезію.

https://www.youtube.com/watch?v=DJSxfiICfe4

або прочитати: 

ЗИМОВА НІЧ

Мело, мело по всій землі,

Мело, сніжило.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

Злітався сніг і вирував

Перед шибками,

Так влітку на вогонь мошва

Летить роями.

Ліпила віхола на склі

Кружки і стріли.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

І протяг тіні хилитав,

І мимоволі

Схрестились руки і уста,

Схрестились долі.

І черевички з ніг самі

Упали м’яко.

І віск із нічника слізьми

На плаття капав.

Все поглинала на землі

Хуртеча біла.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

На свічку дихала імла,

Й спокуси сила

Хрестоподібно підняла,

Як ангел, крила.

І доки хуга по землі

Мела, сніжила,

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

Узимку 1946 року Борис Пастернак написав вірш «Зимова ніч». Ця зима була поворотною в житті поета: він почав роботу над романом «Доктор Живаго» й познайомився з Ольгою Івінською, яка стала прототипом головної героїні твору. Ольга була набагато молодша за Бориса Пастернака, та між ними виникло справжнє кохання.

Вірш «Зимова ніч» написаний під впливом реальних подій у житті Пастернака. Проте талант великого поета перетворив життєву історію в дивовижний сплав вишуканої інтимної та глибокої філософської лірики.

Витончене відтворення особистих почуттів, виняткова музикальність тексту, філософська глибина та зворушливий ліризм — усе це робить вірш «Зимова ніч» справжнім шедевром.

3.2 Прослухати поезію "Гамлет". Самостійно проаналізувати твір.

https://www.youtube.com/watch?v=e8FXQg7FAJk

або прочитати:

Гамлет

Гул затих. Я вийшов на підмостки.

До одвірка тулячись, людську

Наслухаю долю в одголоску —

Що мені судилось на віку.

Прямо в мене цілить морок ночі

Тисяччю біноклів на осі.

Та, якщо лиш можеш, Авва Отче,

Чашу цю повз мене пронеси.

Я люблю Твій задум і пристану

На тобою визначену роль.

Але інша нині йде вистава,

І на цей раз вибути дозволь.

Та готовий вже порядок дійства,

І не відвернути німоти.

Я один, повсюди лицемірство.

Вік прожить — не поле перейти.

3.3. Прочитати поезію "В  усьому хочеться дійти". Самостійно проаналізувати

В усьому хочеться дійти,

До істин суті.
В роботі, в пошуках мети,
В сердечній смуті.

До сутності минулих днів,
До їх причини.
До всіх підстав, до коренів,
До серцевини.

Постійно треба нить вхопить,
Події, дати,
Жить, думать, відчувать, любить,
Світ відкривати.

Якби ж то я лише зумів
Та мав можливість,
То склав би декілька рядків
Про сильну пристрасть.

Про беззаконня, гріх весь цей,
Біги, погоні,
Про ненавмисність похапцем,
Лікті, долоні.

Тоді б я відшукав би ген,
З чого почалось,
І повторив її імен
Ініціали.

Я б вірші розбивав як сад.
Дригцем прожилок
Розквітли б липи в них підряд,
Ладком, спинились.

Красу троянд я б в вірші вніс
І подих м'яти,
Луги, отави, сінокіс,
Гроз перекати.

Давно колись Шопен створив
Оживше чудо,
Фільварків, парків та могил
Свої етюди.

Досягнутого торжества
Ця гра та мука —
Натягнута, як тетива
Тугого лука.

4.    Вивчити 1  поезію на вибір  напам'ять!!!!!

3.12.21 І курс ПМ - 21 Зарубіжна література ( комбін.зан.- 2 год.)

  Тема заняття: Школа "чистого мистецтва". Ф.М. Тютчев, А.А. Фет. Романтизм у США. Волт Вітмен збірка "Листя трави"

1. Переглянути відео -урок і написати конспект

https://www.youtube.com/watch?v=RY3iLdjxvJg

або прочитайте матеріали підручника:

Про школу «чистого мистецтва» в Російській поезії ХІХ ст.

У різні часи існування словесного мистецтва письменники зверталися у своїй творчості до важливих соціальних і суспільно- політичних проблем, розповідали про сучасну людину з її надіями і хвилюваннями, розчаруванням і вірою у щасливе майбутнє.

Не стало винятком і ХІХ століття. У своїх творах митці цього періоду швидко відгукувались на актуальні явища дійсності, брали активну участь у літературній боротьбі. Водночас з’явився й інший напрямок розвитку літератури, орієнтований на теорію «мистецтва заради мистецтва». Ця творча концепція аж ніяк не перетиналася із політичними та суспільними сферами життя.

Ідеї «мистецтва для мистецтва» оформилися у самостійну теорію «чистого мистецтва» у середині ХІХ ст. Власне так зване «мистецтво для мистецтва» розпочало свою історію ще з часів Античності. А у середині XIX століття вона набула «нового дихання». Так, у Франції її прихильники — поети Шарль леконт де Ліль (1818-1894), Теофіль Готьє (18111872), Жозе-Маріа де Ередіа (1842-1905), Теодор де Банвіль (18231891) — об’єдналися у групу «Парнас» і надрукували три збірки «СучаснийПарнас».Назвагрупи «Парнас» походить від назви відомої гори у Греції, на якій, за уявленнями давніх греків, жили чудові музи мистецтва і сам бог поезії Аполлон. Сьогодні це слово асоціюється з мистецтвом, є символом поезії.

У Франції в 70-ті роки ХІХ ст. «парнасцями» почали називати поетів, які оспівували не щось буденне, а тільки справжню красу, природу і кохання. «Парнасці» ретельно «шліфували» кожен свій твір, кожен його рядок. Художня досконалість творів, прагнення відкривати нові поетичні обрії перетворили творчість представників цієї літературної групи на визначне художнє явище. «Парнасці» використовували культурні надбання попередніх епох і особливо захоплювалися романтизмом. Від романтизму вони успадкували його прагнення до екзотики, неприйняття сучасного їм світу, оспівування страждання й самотності. Водночас їх не влаштовував емоційний суб’єктивізм романтиків, які звеличували творчу розкутість митця. Не притаманна їм була й бунтівна сила романтизму. З презирством вони ставились й до моралізаторства деяких творів реалізму, стверджуючи, що висока моральність притаманна лише високому мистецтву.

Важливу роль у теоретичному обґрунтуванні концепції «чистого мистецтва» відіграв французький літератор Теофіль Готьє. У передмові до свого роману «Мадемуазель де Мопен» (1836) він сформулював основні принципи цієї теорії, суть яких зводилася до того, що мета, заради якої існує мистецтво, — це, власне, саме мистецтво.

«Чисте мистецтво» — це умовна назва низки естетичних концепцій, що об’єднані утвердженням самоцінності художньої творчості, незалежності мистецтва від політики, суспільних вимог, будь-яких виховних завдань.

Проаналізуємо, який же сенс вкладався у слово «чисте». На думку представників цього напряму мистецтва, «чисте» — це, насамперед, духовно наповнене, досконале, ідеальне, абсолютно художнє. Пропагуючи естетику та красу, прихильники «чистого мистецтва» прагнули творчої свободи в ім’я утвердження принципів досконалого ідеалу мистецтва, «чистого», тобто незалежного від дріб’язкових потреб і політичних пристрастей. Вони вважали, що потрібно захистити поетичну своєрідність і чистоту ідеалів мистецтва.

Позиції «чистого мистецтва» своє безпосереднє відображення знайшли у поезії, адже це та сфера, де немає місця миттєвому, тимчасовому. Природа, любов, краса — от що має оспівувати лірика. Тому поети «чистого мистецтва» зверталися до світу філософських та психологічних проблем, відображали особисті переживання, красу та витонченість природи.

Віддаленість від життєвих проблем, протистояння «вічного» потребам дня, надчутливе художнє сприйняття природи — все це знаходить своє відображення у поезії «чистого мистецтва». Головні теми поезій — природа, кохання, мистецтво — розкриваються за допомогою таких особливостей поетики, як образність і музикальність, відточеність мови творів, нетрадиційність епітетів і порівнянь, домінування натяків і замовчувань.

Послідовники ідей «Парнасу» були і в Росії. Найяскравішими представниками «чистого мистецтва» в російській літературі вважаються Федір Тютчев і Афанасій Фет.

Федір Васильєв. Тополі (1870)

Творча спадщина Федора Івановича Тютчева (1803-1873) невелика — всього близько 400 віршів. За життя про його поетичне обдарування знало лише обмежене коло літераторів. Та й він сам не надавав особливого значення своїм віршам. Він був поетом не за професією, а за своїм призначенням.

Для розуміння всієї поезії Федора Тютчева важливе значення має вірш «Silentium»1.

1 Silentium (лат.) — мовчання.

Федір Іванович Тютчев (фото 1867)

Мовчи, заховуй од життя

I мрії, і свої чуття!

Нехай в безодні глибини

I сходять, і зайдуть вони,

Мов зорі ясні уночі:

Любуйся ними і мовчи.

Як серцю висловить себе?

Чи ж зрозуміє хто тебе?

Не зрозуміє слова він,

Бо думка висловлена — тлін.

Джерел душі не руш вночі:

Живися ними і мовчи.

В собі самому жить умій!

Є цілий світ в душі твоїй

Таємно-чарівливих дум;

Заглушить їх буденний шум,

I зникнуть, в сяйві дня мручи,

Ти слухай спів їх і мовчи!

Переклад з російської Миколи Вороного

 

Єдність зовнішнього та внутрішнього світу людини, його душевна глибина — ось що перебуває під пильною увагою поета.

Поетична думка у цьому творі зосереджена на самоцінності внутрішнього життя людини. Своїм твором Ф. Тютчев проголошує, що людські почуття і переживання підкоряються тим самим законам світобудови, що і явища природи, і так само приречені на мовчання.

Кожна з трьох строф вірша несе своє певне смислове навантаження. Але всі ці частини об’єднані кінцевим рефреном «мовчи». У першій строфі поет застерігає читача від прагнення розповісти світові про свої почуття і думки. У другій строфі Тютчев розмірковує про те, чи зрозуміє тебе інша людина, — це вічне питання, тому що уявлення про життя, думки і почуття у всіх людей різні й суперечливі.

Енергійний і наполегливий заклик про мовчання уже змінюється холодним міркуванням, логікою:

Бо думка висловлена — тлін.

Джерел душі не руш вночі;

Живися ними і мовчи.

Людина, вважає поет, — це цілий всесвіт, глибини свідомості і душі якого нескінченні. Поет закликає людину знайти гармонію у власній душі. Тютчев радить: «I зникнуть, в сяйві дня мручи, Ти слухай спів їх і мовчи!»

«Як безсила людська думка, так само безсиле й людське слово. Не дивно, що в одному із найдушевніших віршів Тютчев подає нам такі суворі поради», — зазначає поет Валерій Брюсов.

Художні образи Федора Тютчева народжувалися внаслідок миттєвих вражень, про які він розповідав своєю неповторною мовою. Оскільки для нього, за словами російського письменника і журналіста Івана Аксакова, жити — означало мислити. Він нічого не вигадував, а просто записував те, що бачив і відчував. Можливо, саме тому його поезія наповнена відчуттям гармонії світобудови. І, напевно, тому йому вдалося створити свою художню модель Всесвіту.

Поезія Афанасія Афанасійовича Фета (1820-1892) — яскравий зразок «чистого мистецтва», яке сповідує ідеали краси. Основні теми творчості митця — природа і кохання. Фета вважають неперевершеним майстром пейзажу; поет був до нестями закоханий у природу, чудово передавав її красу, барви, звуки, запахи. У ліриці Фета можна зустріти мальовничі картини усіх пір року і доби, та найбільше поетичних замальовок весни і ранку. Фетові пейзажі свіжі й нові, поет тонко деталізує картини природи, намагаючись пізнати її суть. Так, Тютчев у вірші, присвяченому Фету, назвав його улюбленцем Природи, якому дано під зовнішнім її покровом прозрівати саму «Велику Матір». Занурюючись у світ природи, Афанасій Фет шукав у ньому відповідність своєму душевному стану, тому милування ліричного героя краєвидами викликає у нього бентежне почуття закоханості, як, скажімо, у відомому вірші «Я прийшов до тебе, мила...». Природа і любов у поезії Афанасія Фета поєднуються, становлять єдине ціле.

Найбільш довершеною часткою любовної лірики поета вважають твори, присвячені Марії Лазич, які створювалися поетом протягом 36 років. Серед них вірш «Шепіт... Ніжний звук зітхання»:

Афанасій Афанасійович Фет (фото 1860-і)

Шепіт... Ніжний звук зітхання.

Солов’їний спів.

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв.

Ночі блиск. Тремтіння тіней.

Тіні без кінця.

Ненастанні, дивні зміни

Милого лиця.

У хмаринках — пурпур рози.

Відблиск янтаря.

І цілунків пал, і сльози,

І зоря,зоря!

Переклад з російської Максима Рильського

У цьому вірші Афанасія Фета йдеться про те, як на зміну ночі приходить світанок і в стосунках між закоханими після освідчення настає ясність. Якщо ви уважно читали, то помітили, що у вірші відсутні дієслова; між тим, твір передає динаміку нічного життя природи і людських почуттів. Дія розвивається паралельно між людьми і природою, цей паралелізм є основним принципом будови вірша. Автор зобразив ніч як зміну багатозначних миттєвостей, як потік подій. У вірші «Шепіт... Ніжний звук зітхання...» повна ліричних подій літня ніч змальована як прелюдія, початок щастя і радісного дня нового життя.

Любовна лірика Афанасія Фета світла, ніжна і життєдайна; його вірші позбавлені відтінку трагічності, хоча й трапляються поезії, сповнені глибокого суму. Солодке хвилювання, щасливе страждання, радісні муки — усі ці переживання поєднують протилежні почуття, і саме так утверджується в ліриці Фета всеосяжна, всеперемагаюча сила кохання, вічна краса.

2. У своєму конспекті дайте відповіді на питання:

1. Поясніть, як ви розумієте, що таке «мистецтво для мистецтва».

2. Розкрийте поняття «чисте мистецтво».

3. Напишіть, що вам відомо про літературну групу «Парнас».

4. Заповніть таблицю " про життя й творчість Федора Тютчева"і Афанасія Фета".

5. За допомогою конкретних прикладів доведіть, що Ф. Тютчев і Фет є представниками поезії «чистого мистецтва».

6. Розкрийте тематику лірики Ф. Тютчева і Афанасія Фета.

3. Опрацювати і написати конспект: 

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЛІТЕРАТУРИ АМЕРИКАНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

Слід відзначити, що ця класифікація є досить умовною. Так, у її межі не вписується творчість такого яскравого романтика, як Едгар Аллан По, який хронологічно є близьким і до письменників першого періоду, оскільки писав у 30-40-і роки ХІХ століття. Однак його твори за своєю світоглядною основою й загальним настроєм відповідають другому періоду. Саме тому багато хто з дослідників відносить його творчість до так званого перехідного періоду. У час розквіту американського романтизму розпочав свою письменницьку діяльність великий реформатор поезії Волт Вітмен, у чиїй творчості поєднано і романтичні, і реалістичні елементи. Реалістичні риси також наявні й у творчості Генрі Лонгфелло. На відміну від багатьох представників другого періоду, твори цих обох письменників пронизують оптимістичні ноти.

Ньюелл Конверс Вайет. Ілюстрація до роману Дж.-Ф. Купера «Останній з могікан» (1919)

Одним із улюблених авторів сучасних читачів є Джеймс Фенімор Купер, який уславився серією історико- пригодницьких романів про Шкіряну Панчоху («Піонери», «Останній з могікан», «Прерія», «Слідопит», «Звіробій»). Письменник створив образ благородного індіанця, який втілює в собі всі найкращі риси індіанського народу (таким є Чингачгук, Великий Змій).

Отже, романтики — творці національної літератури США. Вони опоетизували красу американської природи. Так, Мелвілла називають співцем морської стихії, а зі сторінок творів Купера в усій своїй величі постають предковічні американські ліси і безкраї прерії, якими подорожують його герої. Та головною заслугою цих письменників є те, що вони розкрили читачам багатобарвний світ уявлень і традицій індіанців, увиразнили найважливіші проблеми тогочасного американського суспільства. Слід відзначити, що видатні представники романтизму з глибокою повагою ставились до корінного населення континенту, обстоювали права поневолених народів. Своїми творами вони піднімали патріотичний дух молодої американської нації, сприяли подоланню непорозуміння між різними її представниками. Важливим є і те, що романтизм вивів літературу США на міжнародну арену, зацікавив світ творчістю американських письменників. Закінчення Громадянської війни ознаменовано утвердженням у літературі реалістичного напряму.

(Обкладинки творів американських письменників-романтиків)

Трансценденталізм як філософська основа творчості американських романтиків

Важливу роль у розвитку американської літератури, і зокрема духовному становленні Волта Вітмена, відіграв трансценденталізм.

Трансценденталізм — напрям у філософії, у якому вивчається те, що лежить за межами досвіду, те, що неможливо пізнати, зважаючи на досвід. Буквально трансцендентальний означає «той, що виходить за межі» (від лат. transcendens).

У 1836 році ряд американських письменників і філософів об’єднались у літературно-філософський «Трансцендентальний клуб», засновником якого став Ральф  Волдо Емерсон1. Головна ідея клубу — істину людина пізнає трансцендентно, тобто ґрунтуючись не на досвіді, а інтуїтивним шляхом.

1 Ральф Волдо Емерсон (1803-1882) — американський поет і філософ, один з найвизначніших письменників і мислителів США.

Трансценденталісти оптимістично дивились на світ і обстоювали такі положення:

- у Всесвіті панують закони всезагальної гармонії, тому абсолютною нормою є добро, а зло — лише тимчасове відхилення від такої норми;

- люди від природи є добрими і прагнуть до істини; шукати істину потрібно серцем, а не логікою;

- головне завдання кожної людини — моральне самовдосконалення;

- усі люди, незалежно від їхнього соціального становища, є рівними перед Богом;

- порятунком від бездуховності є близькість до природи, постійна праця, обмеження своїх матеріальних потреб.

Слід відзначити, що трансценденталісти не лише проголошували означені ідеї, а й намагались усілякими засобами втілювати їх у життя. Так, вони займали активну позицію в боротьбі проти рабства, беручи в ній участь і словом, і конкретними справами. Один із прихильників цієї філософії Генрі Торо, доводячи на практиці необхідність повернення до природи, понад два роки усамітнено прожив у лісі. Цим він прагнув показати, що людина, відмовившись від матеріальних благ і скориставшись благами природними, очищає і розум, і душу.

Трансценденталісти неоднозначно ставились до США. З одного боку, вони наголошували на великому призначенні новоствореної країни, з іншого — критикували буржуазний шлях її розвитку. Їх обурювали ті негативні тенденції, які з’явились у житті американців: підміна духовних цінностей невгамовною жагою збагачення, нищення природи, корупція, поглиблення соціальної нерівності, взаємовідчуження людей.

4. Переглянути експрес урок по В.  Вітмену збірка "Листя трави"і дати відповіді на питання:

https://www.youtube.com/watch?v=FdI9xBUxCb0

1. Де і коли народився Вітмен?

2. Провідні погляди поета?

3. Яку збірку і скільки років писав автор?

4. Провідний образ збірки?

5. Ідея збірки, проблематика і концепція поезій, що увійшли до збірки?

6. Чому про Вітмена пишуть, що він був чужим в Америці?

7. Які асоціації викликає у вас вислів листя трави? Як ви думаєте, що він може символізувати?

5. Вивчити одну поезію на вибір або Фета, або Тютчева, що розглядали на уроці.

3.12.21 І курс П М -21 Українська мова ( комбін.зан.- 2 год.)

 Тема заняття: розрізнення прислівників і співзвучних слів. Написання не, ні з різними частинами мови.

1. Повторення вивчених орфограм. Словниковий диктант.

2. Розгляд нової теми.

 ПРИГАДАЙМО. Що таке прислівники? На які питання вони відповідають?

А. Зверніть увагу на написання виділеного прислівника (перше речення) й сполуки (друге речення).

1. Не встигли поговорити, як надворі швидко стемніло.

2. Дрова складено на...... дворі дідусевої хати.

Б. Чи можна дібрати означення до слова двір? А до слова надворі? У якому випадку йдеться про предмет, а в якому лише абстрактно вказується на місце дії?

В. Зробіть висновок, як можна розрізнити прислівники й співзвучні сполуки.

Прислівники

Потрібно відрізняти прислівники від співзвучних сполук, утворених поєднанням прийменника з іменником чи словами інших частин мови. Наприклад: збоку, вгорі (прислівники) - з боку, в горі (співзвучні сполуки). У співзвучних сполуках іменник завжди зберігає своє лексичне й граматичне значення, називає конкретний предмет (якийсь двір, якийсь день, якусь гору), а прислівник лише абстрактно вказує на місце, напрямок, час тощо.

Написання

Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником (прикметником, числівником), пишемо разом, а співзвучні з такими прислівниками сполуки - окремо або через дефіс.

Згори (присл.) Подивився згори

З гори (співзв. сп.) (прийменник + іменник) Альпіністи спускалися з гори.

Вдень(присл.) Закінчили роботу вдень.

В день (співзв. сп.) (прийменник + іменник) Побачилися в день зустрічі.

Напам’ять (присл.) Вивчив вірш напам’ять.

На пам’ять (прийменник + іменник) Бабуся скаржиться на пам’ять.

Поволі (присл.) Річка тече поволі, стиха.

По волі (прийменник + іменник) Чи по волі своїй, чи по неволі?

По-новому (присл.) Тепер живемо по-новому.

По новому (прийменник + прикметник) Туристи пішли по новому мосту.

Вдвох (присл.) Вони вдвох швидко прибігли.

В двох (прийменник + числівник) Жили в двох кімнатах.

Уперше (присл.) Він приїхав до нас уперше.

У перше (прийменник + числівник) Постукав у перше вікно.

 

Зверніть увагу!

Іноді розрізнити прислівники й співзвучні сполуки допомагає наголос. Наприклад: навіки - на віки, набік - на бік, насміх - на сміх.

 

Завдання 1

Спишіть, знімаючи риску, спочатку сполучення слів, у яких виділені слова пишемо окремо, а потім ті, у яких - разом. Обґрунтуйте написання.

їхати на/зустріч вітру, маю надію на/зустріч, побачилися в/день, прийшов у/день народження, кульки злітають у/гору, літак врізався в/гору, підійшов до/купи іграшок, усі зібралися до/купи, відпочивали в/трьох, світилося в/трьох вікнах, ходили по/нашому полю, усе зробили по/нашому.

Поміркуйте, як зміниться зміст речення, якщо виділену в ньому сполуку написати разом.

Щука-риба в воді по волі гуляє (Нар. творчість).

І. Скласти й записати речення зі словами:

Збоку - з боку; по-перше - по перше; на пам’ять - напам’ять.

 

ІІ Виберіть із кожної пари слів те, яке можна поставити на місці пропуску в прислів’ях.

1. Велике дерево … росте. по волі; поволі

2. У гурті робити, що … бігти. з гори; згори

3.Поглянь … - знатимеш, який хазяїн, на двір; надвір

4. … і кінь жвавіше біжить, до дому; додому

5. Не дери ніс …, бо перечепишся і впадеш. до гори; догори

 

ІІІ. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Підкресліть прислівники та співзвучні сполуки як члени речення.

1. (У)перше вона побачила його в своїх сусідів (М. Стельмах). 2. І посадила я тополю (в)день народження Кобзаря (Ю. Яновський). 3. Книжко-розрадо, (в)день і вночі ти до життя добираєш ключі (О. Підсуха). 4. Як у травні дощ (на)дворі, то восени хліб у коморі (Нар. творчість). 5. Під ним коник вороненький (на)силу ступає (Т. Шевченко). 6. І залюбки, не з наказу вірші (на)пам’ять вчать (М. Шеремет). 7. Ріка під містком розділялася (на)двоє (Я. Баш).

ІV Складіть і запишіть по одному реченню з поданими словами та сполуками.

Назустріч, на зустріч, усередині, у середині.

 Прислівникові сполучення

Частину прислівників (прислівникових сполучень), утворених поєднанням прийменника з іменником (зрідка - прикметником, числівником), пишемо окремо. Наприклад: без сумніву, на радість, по закону, в основному, з розгону, до діла, по двоє.

Між прийменником та цим іменником можна вставити прикметник або займенник: на щастя - на моє щастя; з болю - із сильного болю.

Найуживаніші прислівникові сполучення

прийменник + іменник (прислівник)

без відома, без жалю, без кінця, без сумніву, в міру, в ногу, до відома, до вподоби, з радості, з переляку, на відмінно, до завтра, до діла, до ладу, до побачення, до речі, до смаку, до сьогодні, з болю, з розгону, на бігу, на весну (але: навесні), на світанку, на віку, на диво, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на ніщо, на радість, на сором, на сміх, на ура, на ходу, на щастя, під силу, по закону, по можливості, по правді, по суті, по черзі, тим часом, уві сні, через силу, як слід, у стократ

прийменник + прикметник

в цілому, в основному

прийменник по + збірний числівник

по одному, по двоє, по троє і т.д.

Доповнити конспект параграфом у пыдручнику С.144-145

https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html

Завдання на закріплення.

І. 1.Запишіть, знявши риску.

До/пуття, без/вісти, до/вподоби, до/останку, попід/тинню, до/відома, по/заторік, до/побачення, на/радість, на/відріз, на/жаль, на/відмінно, на/льоту, на/диво, без/відома, що/години, без/сумніву, о/пів/дні, на/ світанку, на/сором, на/швидку, уві/сні, у/стократ, по/одному, за/вдовжки, по/можливості, через/силу, на/встіж.

2. Складіть і запишіть два речення з поданими прислівниками (прислівниковими сполученнями).

ІІ Уявіть, що учні вашої групи хочуть провести спортивні змагання або майстер-клас із писанкарства для школярів. Вам потрібно отримати дозвіл директора школи. Напишіть письмове прохання (4-6 речень) відповідного змісту, використавши кілька з поданих прислівників чи сполук.

У/ранці, в/день, по/можливості, на/радість, до/відома, під/силу, на/дворі,

у/перше, в/середині, до/вподоби, на/зустріч, в/основному.

 

2.12.21 ІІ курс П М -20 Українська література ( комбін.зан. - 2 год.)

 Тема заняття: Два ліричні герої, поєднання минулого і сучасного у повісті "Зачарована Десна". Морально-етичні проблеми у творі.

1. Перевірка дз.

- Розкажіть основні віхи життя і творчості О.Довженка.

- Дайте відповіді на питання: 

1.   Яких святих шанували на селі?
2.  Як звали собаку Сашка?
3. Яка картина висіла в хаті на стіні? 
4. Як звали матір Сашка?
5. Про кого слова: «Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. І була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ»? 
6. Яку книгу діда мати Сашка ненавиділа і боялася?
7. Де любив лежати дід Семен? 
8.  Чий це опис: «Голова в нього була темноволоса, велика, і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Весь у полоні в сумного і весь в той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів». 
9.  Коли трапився розлив Десни? Уточніть, що це за особливий день? 
10.  Хто завідував погодою на сінокосі років з півтораста? 
11.  Чому Сашка вчитель не взяв до школи? 
12.  На яку річку щороку сім'я їздила на сінокіс? 

2. Аналіз образів твору.

Якими рисами наділені члени родини оповідача? Як вони впливали на маленького Сашка?

Прогляньте уривок з кінострічки ( 15 хвилина)
https://www.youtube.com/watch?v=2Zi71IvGuPw

- Про що думав маленький Сашко?

- Що запало в душу і залишилося в пам'яті  вже дорослого чоловіка?

3. Аналіз проблематики твору прочитайте вислови. Як ви їх розумієте? Поясніть.

Окремі фрази з кіноповісті Довженка стали афоризмами. 

«Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвіту де-не-де».

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє».

«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм».

«Не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях».

- Визначте проблематику твору.

Запишіть висновок :

Зачаровує читачів і сьогодні Довженкова думка про те, що велике щастя — бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах. Вона споріднена з думкою німецького філософа Іммануїла Канта про найвищі постулати людини — моральний закон у собі й зоряне небо над головою.

За словами критика Л. Новиченка, «Зачарована Десна» — «найвидатніша в сучасній літературі розповідь про те, від яких духовно-поетичних берегів відчалюють народи і разом із ними їхні художники на переломі нової епохи, що вони беруть від свого історичного дитинства у майбутнє і що залишають у минулому».

«Світ дитячої чистоти і святості, що з такою силою вибухнув у «Зачарованій Десні», він носив його, виявляється, у собі ціле життя. Від батьківської Сосниці починалась його дорога до планети, до людства, про яке він так напружено думав, для якого так самовіддано й натхненно творив», — так з теплотою відгукувався Олесь Гончар.

4. Пройти тестування

Повідомте учням

Код доступу 7674359Попросіть  використати цей код,

відкривши посилання  join.naurok.ua

Домашнє завдання: прочитати новелу Олеся Гончара "Модри Камень", конспект біографії автора.

2.12.21 ІІ курс П М -20 Українська мова ( комбін.зан.- 2 год.)

 Тема заняття: Тире у складному реченні. Розділові знаки при прямій мові.

1. Опрацювання теми в підручнику. С.140-141

Перегляд відео "Тире у безсполучниковому реченні. " доповнити конспект.

https://www.youtube.com/watch?v=OUkZMpL44eM

2. Узагальнити в яких випадках використовується тире. Доповнити конспект

https://www.youtube.com/watch?v=097QXDRIEBM

3. Виконати завдання. 

Із поданих пар простих речень скласти й записати безсполучникові складні. Виразно прочитати. Яка інтонація властива побудованим конструкціям?

1. Стихла пісня. Тихо стало над степом (С. Скляренко). 2. За вихором продріботіла над самою землею одірвана од гурту хмара. З неї пішов лапатий, рідкий дощ (Г. Колісник). 3. Зникає мова. Народу більше нема (К. Ушинський). 4. Я не бував за дальніми морями, чужих доріг ніколи не топтав. В своїм краю під буйними вітрами щасливим я і вільним виростав (В. Симоненко). 5. Над лісом знялося сонце. Туман справді почав розступатися (Д. Міщенко). 6. Я ближче підходив до врочистого дуба-велетня. Він більшав у моїх очах, виростав у височінь, розпросторювався кроною (Є. Гуцало).

Пройти тестування сьогодні до 13.00

Код доступу 9577627

Попросіть використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

2.12. 21 ІІ курс Г М-20 Українська література ( комбін.зан.- 2 год.)

  Тема заняття: Микола Хвильовий, життєвий і творчий шлях. Новела "Я (Романтика)"- новела про добро і зло в житті та в душі.

1.  Постать Миколи Хвильового.

Український прозаїк, поет, публіцист, основоположник післяреволюційної національної прози Микола Хвильовий народився як… Микола Григорович Фітільов, 1 (13) грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (нині – райцентр Сумської області). Походив він зі вчительської родини, і судилася йому дивна доля. Бо: - Одна із ознак мистецтва – це його нестримний вплив на розвинений інтелект.

За походженням батько, Григорій Олексійович Фітільов, був дворянином.  Здавалось, із родоводом склався повний порядок, та в повсякденному бутті татусь виявився “безглуздим чолов’ягою”, таким собі вчителюючим п’яничкою, що спілкувався виключно російською мовою. Хоча, за твердженням одного з найточніших біографів, О.Гана (власне – Павло Йосипович Петренко; 1903-1982), котрий у м. Ганновері видав 1947 р. книжку “Трагедія Миколи Хвильового”, збіднілий панич Григорій Фітільов вимушено орав педагогічну ниву. Бо наприкінці 1880-х рр. за революційну діяльність початківця-народника витурили з Харківського університету: не з тією компанією, буцімто, зв’язався. Хоч як би там було, та саме завдяки освіченому батькові хлопець “рано перечитав російських класиків, добре познайомився із зарубіжними письменниками: Чарльз Діккенс, Віктор Гюго, Гюстав Флобер, Гофман”.

Мама, Єлисавета Іванівна Тарасенко, була вродливицею й розумницею. Бо донька Івана Івановича Тарасенка, бухгалтера знаного в Україні мільйонщика-цукрозаводчика Леопольда Кеніга (1821-1903), мала час і кошти на освіту. За походженням Єлисавета була напівукраїнкою та напівфранцуженкою – дід письменника народився в незаконному шлюбі велелюбного французького джиґуна й довірливої української селянки.  Майбутні батьки побралися на початку 1890-х рр., бо за кілька років у них народився первісток. Сина назвали Миколою. Дуже різними виявилися людьми Григорій Фітільов та Єлисавета Тарасенко, дуже різними, хоча й мешкали під одним дахом у приміщенні волосної школи Тростянця. Григорій Олексійович полюбляв рибалити, полювати й заглядати у пляшку, тоді як Єлисавета Іванівна – читала французькою Еміля Золя. Пусте дивуватися, що шлюб не склався, і 1904 р. подружжя розлучилося. Діти залишилися з матір’ю: Микола, Євгенія, Олександр, Людмила й Валентина.

Попервах родина замешкала на хуторі Зубівка, де жила сестра матері – Валентина Іванівна Тарасенко, яку пошлюбив заможній поміщик М.В.Смаковський; подружжя залюбки прийняло галасливу ораву. 

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3243000-mikola-hvilovij-1-otce-nas-elektricnoi-sistemi-viku.html

2. Перегляд відео, доповнення конспекту.

https://www.youtube.com/watch?v=T1oVCU4E2Qk

3. Прослухати аудіо версію новели Я (Романтика)

https://www.youtube.com/watch?v=W4uAe5HN9g8

4. Бесіда:

- Назвіть дійових осіб твору.

- Яка тема новели?

- Які дві деї презентовані у творі?

- У чому трагізм сюжету новели?

Складіть паспорт твору.

Домашнє завдання: підготувати конспект біографії Юрія Яновського