Тема: Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури.
Поняття "розстріляне відродження".
1. Записати у зошит
Культурне будівництво розглядалалося як один
із напрямків соціалістичного будівництва, на якому необхідно
було здійснити “революцію
в умах
трудящих”.
Швидкими темпами створювалися умови для розвитку масової тоталітарної культури.
Мета культурної революції:
üУтвердження марксистської ідеології
üСтворення державної системи освіти
üЗабезпечення загального мінімуму
освіти
«Розстріляне відродження» — умовна
назва літературно-мистецької генерації українських митців 1920-х — початку
1930-х років, які були репресовані більшовицьким режимом. Національне мистецтво
в цей період сягнуло небувалого раніше жанровостильового розквіту.
—У
1959 р. в Парижі він надрукував
антологію «Розстріляне відродження. 1917-1933».
—Це
поняття увів літературознавець Юрій Лавріненко (1905-1987).
У 1960-ті
роки її нелегально використовували
шістдесятники.
—Лише
у роки незалежності антологія стала
достатньо відомою в Україні, була перевидана.
Естетична стратегія:
—Письменники, що сповідували самодостатність
мистецтва, прагнули піднести українську літературу до європейського рівня.
—Створивши
творчу студію «Урбіно» (від назви
міста, де народився Рафаель), Микола Хвильовий перекинув
місток між українським відродженням 20-х років XX століття
й італійським початку XVI
століття.
Митці об'єднувалися за спільними світовідчуттями,
естетичними принципами та
певною політичною платформою. Частина
письменників прагнула розв'язати соціальні й національні питання, інша — зосереджувала увагу на естетичних проблемах.
Літературні організації:
«Гарт»
спілка пролетарських письменників
«Плуг»
(спілка селянських письменників)
«Молодняк»
(спілка молодих письменників)
«АСПИС»
(Асоціація письменників)
«Ланка»
«МАРС»
Майстерня революційного слова «ВАПЛІТЕ»
Вільна академія пролетарської літератури
«Нова
генерація»
2. Переглянути відео і записати у зошит конспект
Немає коментарів:
Дописати коментар