Тема заняття: Павло Тичина. "Пам'яті тридцяти", "Одчиняйте двері". Потужне ліричне "Я" як символ нової людини, поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу.
В поколіннях
Я озвуся, -
Не згорю
І не загасну, -
Мов огні електробуду…
І в майбутню
Пору ясну
В пісні знов явлюся.
Й буду –
В людях жити буду
Так П.Тичина писав, вірячи «в майбутню пору ясну» і в те, що його поезія будитиме в людях найкраще – людяність, любов до життя, одне до одного, захоплення природою. І це його передбачення виправдалося. Разом із тим, трагічна творча доля поета – це уособлення трагедії всієї української інтелігенції, задавленої, знищеної морально і фізично тоталітарним режимом. На сьогоднішньому уроці ми розглянемо вершинне з творчих надбань письменника, що є окрасою світового письменства.
У 1918 році вийшла перша збірка поета «Сонячні кларнети», про яку В.Стус пізніше напише: «Сонячні кларнети» - це переважно книга передчуття сподіваного щастя… І це чи не єдина зі збірок на рівні Тичининого генія. Тому в доробку поета їй відведено перше місце не тільки хронологічно».
Ця книжка засвідчила появу українського варіанта символізму – «кларнетизм». Тичина на основі символістичних засобів, їх вдалого комбінування і трансформації створив власний авторський поетичний стиль, що й отримав назву «кларнетизм».
Особливості кларнетизму:
незалежна від політики й ідеології «чиста поезія», що уславлює ідеал гуманізму та добра: «Приставайте до партії, де на людину дивляться як на скарб світовий і де всі як один проти кари на смерть».
Музично-поліфонічні образи-символи: Мадонно моя…/ Вже славлять, співають нове ім.*я./ (Ave, Maria,Калино моя) Іде і сміється: життя! Квіток! Сонце на скрипку, хмарки у танок. (образ жінки)
Навіювання образу предмета замість його називання (сугестія):… Університет, музеї і бібліотеки /не дадуть того, що можуть дати/ карі,/ сірі,/ блакитні. (очі як дзеркало душі);
Синхронність різних почуттів та відчуттів (кольору, звуку, запаху, дотику): Пробіг зайчик/ Дивиться – світанок! / Сидить,грається,/ Ромашкам очі розтулює,/ А на сході небо пахне, Півні чорний плащ ночі/ Вогняними нитками сточують сонце -/…(рух, світло, запах, колір);
Драматичні несподівані словосполучення: чорний акорд, очі христовоскресні, ніжнотонні кораблі;
Ритм в основі музичності поезії;
Слово-барвозвук: золотий гомін, чорнокрилля;
Вживання змістових розділових знаків: Зоряного ранку припади вухом до землі - /..ідуть. («Золотий гомін»)
Символізм – філософсько-мистецький напрям кінця ХІХст. Початку Ххст. Символісти намагалися за допомогою символів проникнути у світ «речей у собі», що перебувають за межами чуттєвого сприйняття. Символ вони визнавали за художнє знаряддя, дієвіше від образу. Вважали, що в змісті твору має бути таємний підтекст, а в образі – низка значень.
Неоромантизм – характеризується культом героїки, уславлення мужності, утвердження нового героя – мужньої людини, життя якої пов*язане з ризиком і незвичайними пригодами.
Експресіонізм – мета мистецтва – не відображення дійсності, а «враження» неповторного авторського бачення її; характерним є лірико-суб'єктивне осмислення дійсності.
Імпресіонізм – представники не заперечували об'єктивну реальність світу, але вважали, що вона може бути відтворена митцем у багатьох аспектах. Новим було їхнє прагнення не тільки зафіксувати миттєве враження від життєвого явища, а й наголосити на його мінливості, текучості, швидкоплинності. Посилюється психологізм, відтворення миттєвих вражень і зміни настроїв, підкреслення уваги до кольорів та звуків.
Бій під Крутами — одна з тих сторінок історії, що привертають увагу суспільства.
Від трагічних подій, які відбулися наприкінці січня 1918 року, нас відділяє сотня років. Здавалося б, ціла ріка часу минула, Україна зазнала значних змін і багатьох потрясінь значно більших, аніж те протистояння юних патріотів України під Крутами. Цей бій за незалежність молодої Української Народної Республіки, яка наприкінці 1917 року проголосила свою автономію у складі Росії і взяла курс на будівництво демократичної держави, був лише однією невеличкою віхою в українській визвольній боротьбі, а став символом боротьби за соборність та незалежність, символом патріотизму та любові до своєї країни.
У грудні 1917 року нова більшовицька влада розв'язує боротьбу проти УНР. Перед цим, демонструючи свою миролюбність, Центральна Рада наївно розпустила багатотисячне українське військо. Шлях на Київ було відкрито. І тоді кілька сотень юнаків, в основному київських студентів і гімназистів, вирушили назустріч ворогові, аби захистити столицю. 16 (28)-17 (29) січня 1918 року відбувся запеклий бій біля станції Крути (130 км від Києва, між Ніжином і Бахмачем). Близько 300 студентів і козаків стримували озброєну кількатисячну більшовицьку армію. Вони майже всі полягли на полі бою, проте втрати ворога становили майже дві тисячі убитих і поранених. Завдяки цьому бою вдалося на кілька днів зупинити наступ на Київ. Ще на початку бою 28 студентів потрапили в полон, після жахливих знущань їх стратили. У березні 1918 року, коли Україну звільнили від більшовиків, тіла юнаків перевезли до Києва й урочисто поховали на легендарній аскольдовій могилі над Дніпром.
ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
«Пам'яті тридцяти» — громадянська лірика. Поезія Тичини глибоко психологічна. Автор тужить, страждає, оплакує борців за волю. Ці почуття передаються й читачам. Авторська оцінка зображуваного в кожному слові, народженому спалахом болю. Автор пророкує:
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ!
Це означає, що щастя не буде, на крові його не збудуєш. І вибрана дорога — приречена на невдачу, загибель. Пророцтво поета є провідною думкою твору. Життя й смерть, щастя й горе, святість і гріховність, любов і ненависть — усе поряд. Філософські роздуми над поезію приведуть до думки про вічність людських діянь: ніщо не минає безслідно. І через роки розплата за злочин наздожене того, хто його скоїв. Час є найвищим суддею. «Боже, покарай.» — за християнською мораллю лише Бог має право карати. Тому ж насильно нав'язаний шлях і потерпів крах.
«Новий заповіт», «Слава святих», «Боже, покарай» — таке наближення до вічності ще більше підкреслює філософію буття, мораль, закони Всесвіту, його гармонію, ритм і єдність. Роздуми спонукають до висновку: жити слід за законами Вічності. Яке ж почуття домінує у вірші? Туга, печаль, жаль, страждання і — прохання в Бога помсти. Бо хіба така жорстокість може бути не покарана?
2. Аналіз поезії
Тема: зображення самопожертви заради Батьківщини.
Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму, засудження жорстокості, терору, класової ненависті.
Жанр: громадянська лірика, вірш-реквієм.
Сюжетна основа твору — проста: поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа. А їх немає, не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну.
Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять «мучнів» (мучени-ків-учнів). Це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид. Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.
У поезії «Пам'яті тридцяти» багато символів:
✵ сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів;
✵ кривава Дорога — нещасливе майбутнє;
✵ Каїн — символ убивці, зрадника.
Художні засоби
Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори (сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись) художньо збагачують твір.
3. Розгляд поезії "Одчиняйте двері"
Один із перших рецензентів «Сонячних кларнетів» Андрій Ні-ковський так проінтерпретував «Одчинені двері»: «Цей вірш єдиний у всій нашій сучасній поезії дав нечувано різку й геніально пластичну картину нашої української революції. Ефект цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на ефекті того моменту, коли наречена входить, люди обертаються до дверей. У церкві сутінки, тихо враз розчиняються двері, — хор тремтить… у церкву вливається світло, гомін, у квадраті дверей горить блакить неба, і в центрі уваги молода, ясна наречена, біла голубка.
Павло Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий походить від руйнації звичайної згадки: він на найвищому ступені ламає звичайну асоціацію замість ясного образу… дає страшний образ чорної зливи, дикої бурі…
Найкращий вірш нашої поезії про українське відродження, про перші наші ясні сподівання й почуття національного щастя та дальні соціальні й політичні бурі, анархію, кров».
Одчиняйте двері —Наречена йде!
Одчиняйте двері —
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…
Одчинились двері —
Горобина ніч!
Одчинились двері —
Всі шляхи в
крові!
Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ…
Бесіда :
✵ Які картини поставали у вашій уяві під час читання вірша?
✵ Назвіть зорові образи твору, окресліть його кольорову гаму.
✵ Опишіть найяскравіший образ вашої уявної ілюстрації до цього вірша.
- Прочитайте аналіз поезії.
Виконайте тестові завдання
Немає коментарів:
Дописати коментар