Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови.
Особливості вживання граматичних форм іменників
Мета:
Навчальна: узагальнити й систематизувати знання
студентів про особливості вживання іменників у професійному спілкуванні;
удосконалити навички доречно добирати граматичні форми іменників;
Розвиваюча: розвивати комунікативні навички, вміння грамотно
та доречно користуватися мовним матеріалом;
Виховна: виховувати культурного та грамотного фахівця.
План
1. Частини мови, принципи їх виділення.
2. Іменник як повнозначна (самостійна) частина мови.
3. Відмінювання іменників в однині та множині з урахуванням групи і
відміни.
4. Закінчення - а (- я) або - у (- ю) в родовому відмінку однини іменників
II відміни.
5. Виконання вправ
Література
Основна
1. Глущик С.В. та
ін. Сучасні ділові папери. Навчальний посібник. – К.: «А.С.К.», 2008.
2. Зубков М. Сучасна
українська ділова мова. – Харків: Співак В.Л., 2010.
3. Мацюк З.,
Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. Навч.посібник. – К.:
Каравела, 2005.
Додаткова
1.
Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура
українського фахового мовлення Навч. посіб. — К.: ВЦ "Академія",
2007. — 360 с.;
2.
Українська мова за професійним
спрямуванням. Практикум / Навчальний посібник
/ За ред. Т.В. Симоненко. – К.: ВЦ «Академія», 2009.– 272 с.
Морфологічні норми сучасної української літературної мови.
Особливості вживання граматичних форм іменників
1. Частини мови, принципи їх виділення.
Морфологія та синтаксис складають граматику сучасної української
літературної мови.
Морфологія (від грец. morphё – форма, logos – слово) - це розділ
граматики, який вивчає слово як граматичну одиницю мови, граматичні категорії
та частини мови.
Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними
особливостями поділяються на частини мови. Вони
відрізняються одна від одної за такими ознаками:
за лексичним значенням;
за граматичними ознаками;
за синтаксичною роллю в реченні;
за особливостями словотворення.
Наприклад, іменник відрізняється від дієслова:
|
Іменник |
Дієслово |
|
означає предметність (підручник); |
означає дію або стан як процес (читає); |
|
має рід, змінюється за відмінками й числами; |
має вид, перехідність і неперехідність, спосіб, час,
змінюється за особами; |
|
у реченні найчастіше буває підметом і додатком; |
у реченні найчастіше буває присудком; |
|
основний спосіб творення – суфіксальний. |
основний спосіб творення – префіксальний. |
В українській мові десять частин мови, з яких шість
повнозначних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник),
три неповнозначних (прийменник, сполучник, частки) та вигук.
Повнозначними частинами
мови, або самостійними, називають такі частини мови, що мають лексичні та
граматичні значення і є членами речення.
Неповнозначними частинами мови,
або службовими, називають такі частини мови, які виконують лише службову
функцію та є граматичними засобами вираження зв'язків і відношень між словами,
реченнями (сполучники та прийменники), або надають реченню чи окремим його
членам смислових та емоційних відтінків (частки).
Вигуки - це слова, що
виражають почуття або волевиявлення, але не називають їх, вони не належать ні
до службових, ні до самостійних частин мови.
2. Іменник як повнозначна (самостійна) частина
мови.
Іменником називається
повнозначна частина мови, що означає предмети, явища, абстрактні поняття,
відповідає на питання хто? що?
За значенням іменники поділяються на назви істот (відповідають на питання хто? – батько, студент, актор) і назви неістот (відповідають на питання що? – вікно, ліс, осінь).
Іменники поділяються на загальні та власні. Загальні іменники називають
однорідні предмети (дерево, небо, інженер).
Власні іменники можуть бути індивідуальною назвою одного предмета (Україна, Київ, Галина).
РІД ІМЕННИКІВ
Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки в множині)
належить до одного з трьох родів: чоловічого
(вітер, світ), жіночого (доля, совість),
середнього (море, поле).
Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи
за родом діяльності (професор, інженер),
хоч і можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать
тільки до іменників чоловічого роду. Наприклад, суддя Іванова.
В українській мові є іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю. Наприклад, бідолаха Ольга, бідолаха Петро. Деякі
іменники вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду. Наприклад, зал – зала, санаторій – санаторія.
Іменники мають два числа: однину і множину.
Іменники у формі однини вживаються для позначення назви одного предмета: вишня, документ. Іменники у формі
множини вживаються для позначення назви кількох однорідних предметів: вишні, дороги.
За відношенням до числа іменники
поділяються на три групи:
1) іменники, що вживаються і в однині, і в множині: твір – твори, лекція – лекції;
2) іменники, що вживаються тільки в однині. До них
належать:
а) назви речовин (молоко,
сметана);
б) збірні іменники (листя,
людство);
в) іменники з абстрактним значенням (телебачення, чуйність, доброта);
г) власні назви (Волинь,
Тернопіль);
3) іменники, що вживаються тільки у множині. До них
належать:
а) назви парних предметів (двері, сани);
б) назви, що мають матеріально-речовинне значення (висівки, дрова);
в) назви сукупностей предметів (гроші, витрати);
г) назви ігор, процесів (посиденьки, піжмурки);
д) назви відрізків часу, свят, побутових обрядів (канікули, заручини, хрестини);
е) власні назви (Суми,
Черкаси).
3. Відмінювання іменників в однині та
множині з урахуванням групи і відміни.
Поділ на
відміни
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі
іменники поділяються на чотири відміни.
І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду
із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія,
праця; воєвода, дядя;, голова,
сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о
в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік,
велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро,
Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду з закінченнями
-о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят- -ен-
при відмінюванні): вікно, місто; море,
поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості
-ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько
(від дівча), свекрушисько (від свекруха).
IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш,
сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні
з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду:
а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед
більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша
(лошати), теля (теляти);
б) з закінченням -я (із суфіксом -ен-
при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я
(племені).
Іменники І та II відміни поділяються на три групи: тверду,
м’яку та мішану.
І відміна
1. Тверда група
До твердої групи належать іменники жін. роду з
закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий
приголосний): жінка, машина,
перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з
цим же закінченням: голова, дружина, каліка,
недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.
2. М’яка група
До м’якої групи належать іменники жін. роду з закінченням
-я:
буря, друкарня,
земля, надія, пісня, робітниця,
сім’я; іменники
спільного роду з цим же закінченням: суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.
3. Мішана група
До мішаної групи належать іменники жін. роду з
закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа, гуща, їжа, каша,
круча, межа, площа, тиша,
а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на
шиплячий приголосний: лівша, міхоноша; іменник чол. роду вельможа.
II відміна
1. Тверда група
Чоловічий рід
До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим
твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник,
успіх; батько, Петро; переважна більшість
іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному
відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер,
-ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер,
шофер; папір, сувенір; директор, професор,
семафор; абажур, гіпюр, каламбур;
базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр;
бригадир, касир, командир, пасажир.
Середній рід
До твердої групи належать іменники середн. роду із
закінченням -о: вікно, залізо, коло,
місто, село.
2. М’яка група
Чоловічий рід
До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим
м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай,
край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина
іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають
наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар
— лікаря, писар — писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос
переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря,
друкар — друкаря, інвентар — інвентарю, календар — календаря, кобзар — кобзаря,
пролетар – пролетаря, секретар — секретаря, шахтар — шахтаря;
гузир — гузиря, проводир — проводиря, пухир — пухиря
та ін.
Середній рід
До м’якої групи належать іменники середн. роду з
закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-,
-ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого
приголосного основи): горе, місце, море,
поле; життя, завдання, збіжжя,
здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя,
пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.
3. Мішана група
Чоловічий рід
До мішаної групи належать іменники чол. роду з кінцевим
шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на -яр (назви людей за
видом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса
на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра,
пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра,
школяр — школяра.
Середній рід
До мішаної групи належать іменники середн. роду з закінченням -е
при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.
Перша відміна
|
Тверда група |
М’яка група |
Однина
|
Н. |
фабрик-а |
робітниц-я |
наді-я |
|
Р. |
фабрик-и |
робітниц-і |
наді-ї |
|
Д. |
фабриц-і |
робітниц-і |
наді-ї |
|
Зн. |
фабрик-у |
робітниц-ю |
наді-ю |
|
Ор. |
фабрик-ою |
робітниц-ею |
наді-єю |
|
М. |
...фабриц-і |
...робітниц-і |
...наді-ї |
|
Кл. |
фабрик-о |
робітниц-е |
наді-є |
Множина
|
Н. |
фабрик-и |
робітниц-і |
наді-ї |
|
Р. |
Фабрик |
робітниць |
надій |
|
Д. |
фабрик-ам |
робітниц-ям |
наді-ям |
|
Зн. |
фабрик-и |
робітниць |
наді-ї |
|
Ор. |
фабрик-ами |
робітниц-ями |
наді-ями |
|
М. |
...фабрик-ах |
...робітниц-ях |
...наді-ях |
|
Кл. |
фабрик-и |
робітниц-і |
наді-ї |
Мішана група
|
|
Однина |
Множина |
|
Н. |
площ-а |
площ-і |
|
Р. |
площ-і |
площ |
|
Д. |
площ-і |
площ-ам |
|
Зн. |
площ-у |
площ-і |
|
Ор. |
площ-ею |
площ-ами |
|
М. |
...площ-і |
...площ-ах |
|
Кл. |
площ-е |
площ-і |
Друга відміна
Тверда група
Однина
|
Н. |
Робітник |
сталевар |
міст-о |
|
Р. |
робітник-а |
сталевар-а |
міст-а |
|
Д. |
робітник-ові
(-у) |
сталевар-ові
(-у) |
міст-у |
|
Зн. |
робітник-а |
сталевар-а |
міст-о |
|
Ор. |
робітник-ом |
сталевар-ом |
міст-ом |
|
М. |
...робітник-ові,
-у |
...сталевар-ові,
-і |
...міст-і |
|
Кл. |
робітник-у,
робітнич-е |
сталевар-е |
міст-о |
Множина
|
Н. |
робітник-и |
сталевар-и |
міст-а |
|
Р. |
робітник-ів |
сталевар-ів |
міст |
|
Д. |
робітник-ам |
сталевар-ам |
міст-ам |
|
Зн. |
робітник-ів |
сталевар-ів |
міст-а |
|
Ор. |
робітник-ами |
сталевар-ами |
міст-ами |
|
М. |
...робітник-ах |
...сталевар-ах |
...міст-ах |
|
Кл. |
робітник-и |
сталевар-и |
міст-а |
М’яка група
Однина
|
Н. |
Учитель |
Секретар |
край |
місц-е |
|
Р. |
учител-я |
секретар-я |
кра-ю |
місц-я |
|
Д. |
учител-еві
(-ю) |
секретар-еві
(-ю) |
кра-єві
(-ю) |
місц-ю |
|
Зн. |
учител-я |
секретар-я |
край |
місц-е |
|
Ор. |
учител-ем |
секретар-ем |
кра-єм |
місц-ем |
|
М. |
...учител-еві,
-і, -ю |
...секретар-еві,
-і, -ю |
...кра-ї,
...кра-ю |
...місц-і |
|
Кл. |
учител-ю |
секретар-ю |
кра-ю |
місц-е |
Множина
|
Н. |
учител-і |
секретар-і |
кра-ї |
місц-я |
|
Р. |
учител-ів |
секретар-ів |
кра-їв |
місць |
|
Д. |
учител-ям |
секретар-ям |
кра-ям |
місц-ям |
|
Зн. |
учител-ів |
секретар-ів |
кра-ї |
місц-я |
|
Ор. |
учител-ями |
секретар-ями |
кра-ями |
місц-ями |
|
М. |
...учител-ях |
...секретар-ях |
...кра-ях |
...місц-ях |
|
Кл. |
учител-і |
секретар-і |
кра-ї |
місц-я |
Мішана група
Однина
|
Н. |
Товариш |
Школяр |
прізвищ-е |
|
Р. |
товариш-а |
школяр-а |
прізвищ-а |
|
Д. |
товариш-еві
(-у) |
школяр-еві
(-у) |
прізвищ-у |
|
Зн. |
товариш-а |
школяр-а |
прізвищ-е |
|
Ор. |
товариш-ем |
школяр-ем |
прізвищ-ем |
|
М. |
...товариш-еві,
-і, -у |
...школяр-еві,
-і |
...прізвищ-і |
|
Кл. |
товариш-у |
школяр-е |
прізвищ-е |
Множина
|
Н. |
товариш-і |
школяр-і |
прізвищ-а |
|
Р. |
товариш-ів |
школяр-ів |
прізвищ |
|
Д. |
товариш-ам |
школяр-ам |
прізвищ-ам |
|
Зн. |
товариш-ів |
школяр-ів |
прізвищ-а |
|
Ор. |
товариш-ами |
школяр-ами |
прізвищ-ами |
|
М. |
...товариш-ах |
...школяр-ах |
...прізвищ-ах |
|
Кл. |
товариш-і |
школяр-і |
прізвищ-а |
Третя відміна
Однина
|
Н. |
Тінь |
Подорож |
радість |
|
Р. |
тін-і |
подорож-і |
радост-і |
|
Д. |
тін-і |
подорож-і |
радост-і |
|
Зн. |
Тінь |
Подорож |
радість |
|
Ор. |
тінн-ю |
подорожж-ю |
радіст-ю |
|
М. |
...тін-і |
...подорож-і |
...радост-і |
|
Кл. |
тін-е |
подорож-е |
радост-е |
Множина
|
Н. |
тін-і |
подорож-і |
радост-і |
|
Р. |
тін-ей |
подорож-ей |
радост-ей |
|
Д. |
тін-ям |
подорож-ам |
радост-ям |
|
Зн. |
тін-і |
подорож-і |
радост-і |
|
Ор. |
тін-ями |
подорож-ами |
радост-ями |
|
М. |
...тін-ях |
...подорож-ах |
...радост-ях |
|
Кл. |
тін-і |
подорож-і |
радост-і |
Четверта відміна
Однина
|
Н. |
курч-а |
ім’-я |
|
Р. |
курч-ат-и |
ім-ен-і,
ім’-я |
|
Д. |
курч-ат-і |
ім-ен-і |
|
Зн. |
курч-а |
ім’-я |
|
Ор. |
курч-ам |
ім-ен-ем,
ім’-ям |
|
М. |
...курч-ат-і |
...ім-ен-і |
|
Кл. |
курч-а |
ім’-я |
Множина
|
Н. |
курч-ат-а |
ім-ен-а |
|
Р. |
курч-ат |
ім-ен |
|
Д. |
курч-ат-ам |
ім-ен-ам |
|
Зн. |
курч-ат(а) |
ім-ен-а |
|
Ор. |
курч-ат-ами |
ім-ен-ами |
|
М. |
...курч-ат-ах |
...ім-ен-ах |
|
Кл. |
курч-ат-а |
ім-ен-а |
НЕВІДМІНЮВАНІ
ІМЕННИКИ
Не відмінюються іменники:
· іменники
іншомовного походження з кінцевими;
-а (-я): боа,
бра;
-о: адажіо,
Онтаріо;
-у (-ю): какаду,
Баку;
-е (-є): резюме,
ательє;
-і: таксі, журі;
· складноскорочені
слова: комполку;
· абревіатури: ООН, КПІ;
· українські
жіночі прізвища на -о та приголосний:
Тетяна Рево, Марія Сороко, Тетяна Бігун,
Ніна Кравець;
· іншомовні
жіночі та чоловічі прізвища на -ово, -их,
-о, -і, -е: Дурново, Дородних, Ашкіназі;
· іншомовні
жіночі прізвища на приголосний: Олена
Нейман, Маргарита Бауер.
ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕН ТА ПО БАТЬКОВІ
Чоловічі та жіночі імена та по батькові відмінюються, як
іменники відповідної відміни:
а) на -а (-я) - як іменники І відміни: Марія Іванівна, Марією Іванівною;
б) чоловічі
імена, що закінчуються на приголосний та на -о,
відмінюються, як іменники ІІ відміни: Андрій
- Андрієві; Дмитро - Дмитрові;
в) жіночі
імена, які закінчуються на приголосний, змінюються, як іменники ІІІ відміни: Любов - Любові.
При творенні
чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васильович, Дорошович,
Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
При творенні жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн(а),
від імен на -й — -ївн(а): Борисівна, Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.
Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука,
Микола, Сава, Хома, Яків,
відповідні імена по батькові будуть: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич
(і Кузьмович), Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович
(і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савич (і Савович), Савівна; Хомич (і Хомович), Хомівна; Якович,
Яківна.
Примітка. При творенні
імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о:
Антін — Антонович,
Антонівна; Федір — Федорович, Федорівна.
4. Закінчення - а (- я) або - у (- ю) в
родовому відмінку однини іменників II відміни.
У родовому відмінку однини іменники другої відміни
залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у,
-ю.
1) Іменники
середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а
(у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): міста,
села; плеча, прізвища; знання,
знаряддя, моря, обличчя, поля.
2) Іменники
чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я
(у м’якій групі), коли вони означають:
а) Назви осіб, власні імена та прізвища: промовця, робітника, студента, тесляра,
учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка;
також персоніфіковані предмети та явища:
Вітра, Ліса, Мороза та ін.
б) Назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка,
коня, пса, ясеня.
в) Назви предметів: гвинта, замка, малюнка,
ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля,
стола (й столу).
г) Назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона,
Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова.
Примітка. Але -у,
-ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною
яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у:
Давидового Броду,
Зеленого Гаю, Красного Лиману,
Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого
Яру тощо.
д) Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку
на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн):
Дінця, Дністра,
Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пирятина,
Псла, Пскова, Тетерева.
е) Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама,
метра, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви
місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада
(але листопаду – назва процесу),
понеділка; назви грошових знаків: гроша, долара,
карбованця, фунта стерлінгів, червінця;
числові назви: десятка, мільйона, мільярда.
є) Назви машин та їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора.
ж) Терміни іншомовного походження, які означають елементи
будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома,
катода, конуса, радіуса, ромба,
сегмента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські
за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, але: виду,
роду, також синтаксису,
складу, способу (про інші категорії
термінів див. п. 3).
3. Закінчення -у
(у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники
чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:
а) Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску,
гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску,
кисню, льоду, меду, медку,
піску, пороху, сиру, спирту,
але хліба.
б) Збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону,
березняку, вишняку, гаю, гурту,
загалу, капіталу, каравану, каталогу, кодексу, колективу,
лісу, оркестру, парку, полку,
пролетаріату, реманенту, рою, саду,
сушняку, тексту, товару, тріумвірату, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку,
буркуну, гороху, звіробою, молочаю, очерету, чагарнику,
щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету,
ренклоду та ін.
в) Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку,
даху, заводу, залу, замку,
каналу, коридору, магазину, мезоніну, метрополітену, молу, палацу,
поверху, сараю, тину, універмагу,
шинку, але (переважно
з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня,
млина, хліва; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах
архітектурних деталей: карниза, еркера, портика;
обидва закінчення – -а (-я) та -у (-ю) приймають
іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота.
г) Назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу,
комісаріату, комітету, радгоспу, університету, штабу.
д) Переважна більшість слів зі значенням місця, простору
тощо: абзацу, валу,
байраку, краю, лиману, лугу,
майдану, рову, ручаю, світу, уривку,
яру, але: горба, хутора
тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка, ярка.
е) Явища природи: вихору, вогню, вітру, граду,
грому, дощу, жару, землетрусу,
інею, морозу, туману, урагану,
холоду.
є) Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху.
ж) Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій,
явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу,
грипу, дисонансу, догмату, екзамену,
експорту, екскурсу, звуку (але, як термін, звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю,
клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, лету
(льоту), ляпасу, мажору, міражу, мінімуму, модусу,
моменту, принципу, прогресу, процесу, реалізму, регресу, рейсу, ремонту,
ритму, руху, світогляду, сорту, спорту, способу,
стиду, стогону, тифу, толку,
хисту, ходу, шуму, але: ривка, стрибка, стусана.
з) Терміни іншомовного походження, що означають фізичні
або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу,
ферменту, а також
літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру,
журналу, міфу, нарису, образу,
памфлету, роману, стилю, сюжету,
фейлетону тощо.
и) Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков’яку, танку, танцю, тенісу,
футболу, хокею, але: гопака, козака.
і) Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв
істот): водогону, вододілу,
водопроводу, живопису, живоплоту,
манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу,
трубопроводу, але: електровоза, пароплава.
ї) Переважна більшість префіксальних іменників із різними
значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову,
відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку,
опуху, побуту, поштовху, прибутку,
прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху,
успіху.
й) Назви річок (крім зазначених у п. 1), озер, гір,
островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Бугу, Гангу, Дону,
Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну,
Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чаду;
Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу;
Котліну, Кіпру, Криту, Родосу,
Сахаліну, Каніну,
Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку,
Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.
Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення: алмаза (коштовний камінь) – алмазу
(мінерал), акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока
(у техніці) – блоку (об’єднання держав), буряка (одиничне) – буряку (збірне), вала
(деталь машини) – валу (насип), елементу (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одиничне) – інструменту (збірне), каменя
(одиничне) – каменю (збірне), клина (предмет) – клину
(просторове поняття), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну
(строк)….
Завдання 1. Записати речення, визначити частини
мови. Відповідь аргументувати.
До нашого
часу кухня Англії добре зберегла і донесла безліч традиційних страв, основу
яких складають м'ясо, овочі, крупи і риба. Характерною особливістю англійської
кухні є консервативне приготування їжі.
Завдання 2. Розподільний
диктант. Записати іменники, розподіляючи їх на 3
колонки: ті, що змінюються за числами, вживаються тільки в однині, вживаються
тільки в множині. Відповідь
аргументувати.
1.Знання. 2.Технолог. 3.Шафа. 4.Кулінарія. 5.Сирість.
6.Межа. 7.Майстерність. 8.Риба. 9.Смаження. 10.Зілля. 11.Стіл. 12.Ковш.
13.Біль. 14.Лампа. 15.Вітер.16.Кухня. 17.Будинок. 18.Гнів. 19.Ілля. 20.Кров.
21.Ложки. 22.Вилка. 23.Піч. 24.Міста. 25.Оцт. 26.Карпати. 27.Штани. 28.Навички.
29.Ручки. 30.Ножиці.
Завдання 3. Записати іменники в родовому відмінку, розподіляючи їх на
2 колонки: із закінченням –а, я; із закінченням –у, ю. Виділити закінчення
іменників, відповідь аргументувати.
Технолог, карп, стіл, сік, фрукт, мус, кондитер, хліб,
ніж, цукор, сир, розподіл, суп, соус, шашлик, баклажан, сироп.
