Практичне заняття № 8
Тема заняття:
Лексичні норми сучасної української літературної мови
Мета:
Навчальна: узагальнити й систематизувати знання студентів про
особливості українських лексичних норм;
удосконалити навички використовувати правила лнексикології сучасної української
літературної мови в професійному спілкуванні;
Розвиваюча: розвивати
комунікативні навички, вміння грамотно та доречно користуватися мовним
матеріалом;
Виховна: виховувати повагу до рідної мови.
Студенти повинні:
знати правила лексикології
української мови;
вміти використовувати правила орфографії сучасної української
літературної мови в професійному спілкуванні.
Література
Основна
1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний
посібник.
– К.: А.С.К.,
2003.
2. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування:
Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2006.
3. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням:
Підручник. – К.: Алерта, 2010.
План роботи
1.
Написати конспект «Лексичні
норми»
2.
Виконати практичні завдання
Лексичні
норми регламентують правила слововживання, їх фіксують насамперед словники:
«Словник української мови» в 11-ти томах (1971-1980 рр), «Новий тлумачний
словник української мови» (1998 р.), «Великий тлумачний словник сучасної
української мови» (2001 р.), «Український орфографічний словник» (2002 р.),
«Російсько-український словник ділового мовлення» (автор Шевчук С. В., 2010 р.)
[17, с.27]. Відхилення від норм слововживання у мовній
практиці зумовлені кількома чинниками:
1.
незнанням
точного лексичного значення слова, наприклад: Часопис «Вечірній Київ»
відсвяткував свій ювілей. Часопис – періодичне друковане видання у вигляді
книжки; журнал. Отже, у цьому реченні слід вживати слово газета, а не часопис;
2.
невмінням
вибрати із синонімічного ряду найточніше слово, тобто незнанням синонімічного
багатства мови [9, с.33].
Лексичні норми професійного
мовлення ґрунтуються на стилістичних особливостях наукового і офіційно-ділового
стилів, в основу яких покладена загальновживана нейтральна лексика, позбавлена
експресивно-емоційного забарвлення.
Синоніми
Синоніми – це слова різні за
звучанням, що мають тотожне чи близьке значення або відмінність стилістичного
вживання: обов'язково – неодмінно; конче – доконче – неминуче;
властивий – притаманний; проживати – мешкати; аргумент - (у полеміці) доказ,
підстава, обґрунтування.
Основна функція синонімів –
урізноманітнення власного мовлення, уникнення повторів. Тексти
офіційно-ділового стилю вимагають однозначності, й через те точності слів
надається неабияке значення. Адже для чіткої регуляції офіційно-ділових
стосунків важливо, щоб усі однаково сприймали й витлумачували той чи інший
закон, наказ, договір, контракт [17, с.28].
Обмежене використання синонімів в
офіційно-діловому стилі зумовлене тим, що ці слова майже завжди вносять у
мовлення нові відтінки значення [7, с.93].
Українська мова багата на
абсолютні синоніми – слова, що відрізняються лише звучанням. Із двох слів для
називання того самого поняття мовці перевагу чомусь надають іншомовному,
запозиченому, а не оригінальному українському [17, с. 28-29].
Пароніми
Для нормативності мовлення
важливо розрізняти між собою пароніми. Пароніми – це слова (пари слів), які
мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але
розрізняються за значенням. Вони переважно належать до однієї частини мови,
мають однакові граматичні ознаки. На відміну від синонімів - слів, що
позначають близькі поняття і тому можуть заміняти одне одного, – для паронімів
така взаємозамінність неможлива. Перевірити значення паронімів можна за
словником: Д.Г. Гринчишин, O.A. Сербенська. Словник паронімів української
мови. – К., 1986, наприклад: Виборний – виборчий: Виборний –
який визначається або обирається голосуванням: Виборна посада. Виборчий –
пов'язаний з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами
виборів: виборча дільниця, виборча урна, виборчий бюлетень, виборче право.
Вживання слів іншомовного
походження в професійному мовленні
Запозичення іншомовних слів є
одним із шляхів поповнення лексичного складу кожної мови. Мовні запозичення
можуть охоплювати лексичні, морфологічні та фонетичні засоби. Наприклад, на
фонетичному рівні запозиченим вважається звук [ф]: кафедра, фактор,
на морфологічному внаслідок запозичення виникають невідмінювані іменники: бюро,
резюме. Найбільше в мові лексичних запозичень, які за ступенем засвоєння
мовою поділяються:
1) запозичені слова –
іншомовні слова повністю засвоєні мовою, що мовці сприймають їх як власне
українські (походження цих слів можна встановити лише за допомогою спеціальних
етимологічних словників): хліб (готське запозичення), гарбуз,
козак (тюркське запозичення), огірок (давньогрецьке
запозичення). Запозичені слова використовуються як загальновживані стилістично
нейтральні слова.
2) інтернаціоналізми,
або європеїзми – іншомовні слова, що запозичені з давньогрецької
або латинської мов, зберігають ознаки цих мов, функціонують у різних мовах,
мають однакове лексичне значення і подібний фонетико-морфологічний склад: адміністрація,
документ, секретар, стратегія .
3) власне іншомовні
слова – іншомовні слова, що зберігають ознаки тих мов, з яких
запозичені, мовці сприймають їх як чужі: менеджмент, місія. [15,
с. 3-6].
Іншомовні слова в професійному
мовленні:
1) виконують номінативну функцію,
будучи термінами;
2) допомагають створити однозначність у сприйняті професійного тексту,
3) не створюють додаткових асоціацій,
4) не мають емоційно-експресивного забарвлення.
Надуживання іншомовними словами
теж є небажаним. Використовуючи іншомовні слова в професійній комунікації, слід
дотримуватися таких правил:
1) вживати іншомовне слово в тому
разі, коли немає в українській мові відповідника або коли воно має
термінологічне значення: нотаріус, аліменти інспектор;
2) запозичене слово слід вживати відповідно до його значення: омбудсмен [швед.
ombudsman – речник чиїх-небудь інтересів] – спеціально обрана (призначена)
посадова особа для контролю за дотриманням прав людини різними
адміністративними органами.
3) не вживати в одному тексті власне українське слово й іншомовне: координувати
– погоджувати, екстраординарний – особливий, фіксувати – записувати, лімітувати
– обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака.
Отже, використовуючи іншомовні
слова в професійній діяльності, варто пам’ятати про правила їх вживання, оскільки
уживання іншомовних слів не завжди виправдане з погляду культури мовлення.
Механічне запозичення за наявності власне українських слів збіднює мову,
послаблює її виражальний потенціал.
Фразеологія професійного
мовлення
Для професійного
мовлення характерні загальнолітературні стійкі звороти, що виконують
номінативну функцію і позбавлені образності, емоційно-експресивного
забарвлення, – мовні кліше: брати участь, виносити ухвалу,
підбивати підсумки.
До основних ознак мовних кліше належать:
1. цілісність лексичного
значення
2. сталість лексичного
складу;
3. відтворюваність.
Мовні кліше регулярно повторювані
в певних контекстах і є наслідком загальної стандартизації професійного
мовлення, виконуючи функцію готових елементів професійної комунікації. Щодо них
немає різнотлумачень, вони сприймаються однозначно і забезпечують максимум
інформації. Збереження мовних кліше є необхідною умовою однозначності
розуміння, комунікативної адекватності.
Типові мовні кліше, вживані в
управлінських текстах: Брати участь, визнати недійсним, вживати заходів, відшкодувати
збитки, діяти на підставі, зловживати становищем, завдати збитків, завдати
шкоди, залишити питання відкритим, запобігти поширенню, порядок денний
В адміністративному підстилі
офіційно-ділового стилю мовні кліше варіюються: відповідно до постанови
– згідно з постановою – на виконання постанови; з метою виконання – для
виконання – на виконання.
В окремих текстах
офіційно-ділового стилю, наприклад дипломатичних, вживаються експресивно
забарвлені фразеологізми з урочисто-піднесеним звучанням: випала висока
честь, справа честі, знаходити спільну мову, відвертий і широкий обмін думками,
принципи невтручання у внутрішні справи інших держав. Отже, фразеологія професійного мовлення
представлена мовними кліше, які сприяють стандартизації й уніфікації
професійного мовлення.
2. Практичні
завдання: 1. Відредагуйте й запишіть речення.
Вчена рада факультету прикладної математики рахує,
що дане рішення відносно пільг для студентів, що вчасно
захистили курсові проекти, більш прийнятне. 2. Ми з розумінням відносимося до ваших проблем. 3. Потрібно
приймати міри по поліпшенню приладу, який демонструє дзеркально чисте
зображення інформації на екрані. 5.
Ми уважно познайомилися з випискою з протоколу. 6. Виникла потреба підписатися
на деякі фахові періодичні видання, а саме: «Український
математичний журнал», «Математичні методи та фізико-механічні поля». 7.
Інформацію доведено для відома студентів спеціальності ОПУАТ. 8. Дякуючи
підтримці проректора по науковій роботі, студенти прийняли участь у Х
Міжнародній конференції «Сучасні проблеми прикладної математики і інформатики».
2. Чи є нормативним для професійного мовлення вживання поданих
нижче слів? Відповідь обґрунтуйте. Запишіть правильно.
Співставляти, багаточисельний,
міроприємство, відчислення, слідуючий, ходатайство, учбовий, трьохденний, яд,
груз, прожиточний, довіреність.
3.
Перепишіть словосполучення,
добираючи з дужок найточніше слово. Умотивуйте свій вибір.
(Засвоювати, освоювати) правила, (професійний, професіональний) обов’язок,
театр, (обіймати, осягати, охоплювати) посаду; (діставати, здобувати, набувати)
освіту; (суперечка, спір, дискусія) у пресі; (свідоцтво, посвідчення, посвідка)
про народження; (прихильник, шанувальник, послідовник) таланту; виборча
(кампанія, компанія); (доступний, зрозумілий, досяжний) виклад; (говорити,
казати, висловлювати) думки.
Немає коментарів:
Дописати коментар