Тема заняття: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. "Арфами. арфами...", "О панно Інно", "Ви знаєете як липа шелестить...". Основні мотиви поезій.
1. Коротко про життя митця. Перегляньте презентацію, запишіть конспект.
https://www.youtube.com/watch?v=OPW9lvjleT
Не такий , до якого ми звикли. Факти про особисте життя.
https://www.youtube.com/watch?v=FLga_TMsAPQ
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБІРКИ «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
1-ша книжка поезій Павла Тичини із незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні»), вийшла друком в 1918 р. На обкладинці соняшники .
Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова clavus, що означає ясний. Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий.
Сонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело усього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений в заголовок книжки цей незвичайний постать -символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту. Вчитель . «Сонячні кларнети» — збірка Тичини, котра стала епохальною книжкою поезій, про котру заговорила вся літературна Європа. Василь Стус в книжці «Феномен доби» пише, що «компліменти були великі». Школяр – літературознавець. В віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися дві музи — Музика й Поезія із братом Живописом. Саме тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. До збірки Павло Тичина включив 44 найліпших власних твори, поєднаних поміж собою змістом й стилем. «Сонячні кларнети» відзначаються організованістю й симетрією: вони мають своєрідну увертюру — вірш «Не Зевс, не Пан...» й поділяються на 3 тематичні групи.
До 1-ї належить лірика із пейзажними й любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші славетні уже нам) «Гаї шумлять», «А я в гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» й подібні , котрі прочитали уперше : Глянула ясно», «О люба Інно...», «Арфами, арфами...», В. знаєте, як липа шелестить» й інші. Поезії вражають красою постатей й глибинним розумінням законів природи. Цю групу віршів насправді можна назвати «світлою нотою збірки».
Друга група — це вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною: «Хтось гладив ниви...», Ще пташки...» В них відчувається істинний трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої й почуття.
3-тя група тематично поєднується із другою: Україна й революція («Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» й інші). Поет з позицій свого розуміння добра й зла, справедливості й народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорботними нотами» збірки.
ЗБІРКА «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ» В ОЦІНЦІ ЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИ
Літературознавець Олександр Білецький:
Буцімто тільки прокинувшись, він (П. Тичина) відкрив очі на світ й головне начало всесвіту побачив в ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм всесвіту й є «сонячними кларнетами».
Поет Микола Бажан: Ні за яких обставин не забуду тієї безсонної ночі дев'ятнадцятого року, коли мій друг приніс мені книжку із рясними соняшниками на обкладинці. Ми із ним сиділи у лісі при багатті адже виїхали всім технікумом на заготівлю дров) й читали, й п'яніли, й кричали із радості, насолоджуючись красою українського слова, яке із такою нечуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося із сторінок тієї книги.
Мені може здатися , що я стрибком рвонувся до глибшого розуміння владності і таїнства української поезії...»
Критик Леонід Новиченко: «Сонячні кларнети» явили поета уже сформованого й високо оригінального у художньому розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок, в результаті котрого постало явище із певних поглядів рідкісне в всій слов'янській поезії тих часів. Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять в його віршах, ці пульсуючі ритми, що вібрують якоюсь космічною напругою й дають підстави назвати автора так, як був якось названий Ван Гог, — «художником світових ритмів»? Звідки прийшла до нього, врешті-решт, дивовижна, незрівнянна музика, якою усе перейняте у його поетичному світі, музика, що поступає не тільки як провідний принцип віршованої форми, однак і однією із основ образної системи й усього світовідчуття поетового? Марно шукати відповіді на схожі питання, тут — таємниця таланту».
Письменник Василь Барка: «Тичина-«клярнетист», ймовірно , був найвизначніший лірик всесвіту у власні «клясичні» роки (1914-1924)».
Критик Юрій Лавриненко: «Автор «Соняшних кларнетів» став або не першим в світі поетом-символістом, котрий поклав ритм у основу... твору: відчував ритм як «порядкуючу силу»,... як засіб... антихаосу у творчості — житті — Космосі».
Фразу В. знаєте...» кажуть практично пошепки, найближчим знайомим. В Тичини цими словами розпочинається один із найвідоміших віршів раннього періоду В. знаєте, як липа шелестить...»
3. Робота над творами.
* * *
Ви знаєте, як липа шелестить
у місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї…
"Я твій" — десь чують дідугани,
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
6 травня 1911
Ця поезія належить до жанру пейзажної лірики. Це оригінальна форма художнього пізнання людської душі. Вірш В. знаєте, як липа шелестить...» — пейзаж-паралелізм, що пригадує фольклорні приклади , де картини природи пов'язуються із душевними настроями, а події життя людини часто замальовуються як певна паралель до явищ природи. Ось й у цій поезії єдність пейзажного образу й ліричного настрою відчутна надзвичайно сильно. Духовна спорідненість ліричного героя із світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи й людські почуття чергуються:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? — Пейзажний етюд
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі. - Переживання ліричного героя
Кохана спить...
Такий паралелізм збуджує у читачів роздуми й переживання.
Риторичні запитання ("Ви. знаєте, як липа шелестить в місячні весняні ночі?", "Ви знаєте, як сплять старі гаї?"), риторичні окличні речення ("А солов'ї!.. Й ви уже знаєте, як сплять гаї!") привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини. Вражають інтонації цього твору, ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівнянної української ночі. Вчитель . В музиці "Сонячних кларнетів» оживає ніжна кохання , таємниці всесвіту , чари молодості, красота природи. Доказом цього є поезія «Арфами, арфами..."
- написати паспорт твору
«Арфами, арфами...»
Критик Леонід Новиченко про вірш «Арфами, арфами...» сказав, що до збірки «Сонячні кларнети» епіграфом необхідно було б взяти цю чудову за власним «золотим» мажором пісню юності, цей широкодзвонний, неначе і насправді виконаний на арфі, гімн весні».
* * *Арфами, арфами — 1914 - написати паспорт твору О, панно Інно, панно Інно! Я Ваші очі пам'ятаю, 1915 Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор майстерно застосувує взаємодію музичного й живописного. Він два рази звертається до зорових постатей . Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, котрий мучиться й страждає від любов . А думка-згадка, що кохання загублено, подається в супроводі такої промовистої деталі — «цвіли луги». Музикальність, котра йде від логічних, ритмічних й психологічних пауз, обірваних й номінативних речень (Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ми), від цілої системи синтаксичних повторів й зорової образності, дає поезії великої естетичної цінності. Переживання персонажа подібні глибокі, що зорові враження переплавляються в музичні, й навпаки,— у зорові. Приміром : «Я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів» (зорові перейшли у музичні); Й раптом небо...шепіт гаю... О ні, то очі Ваші» (музичні перейшли у зорові). Вірш «О панно Інно...» побудований усього із 2-х восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені 2-ма римами), а скільки у ньому трепетного почуття, щему,ніжності. Може здатися , перед нами звичайні прості слова. Однак тисячі разів чуті слова письменник ввів в власний контекст, й вони набрали особливої ритмічності і образності, заграли, як відшліфований діамант, зблиснувши такою барвистою гамою злотоцінної кохання й ніжності. відгук Станіслава Тельнюка про вірш «О панно Інно...»). Будь-яке слово — мов клавіш. Будь-яке слово — мов інший звук, інший настрій. Усе йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без ні одного зайвого слова, яке може зіпсувати усе враження. Вірш — мов кришталевий палац, де усе просвічує довкола й де не потрібно ні барви, ні звука — усе це замінює благородство граней чистого скла... Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Подібні поезії не пишуться кожного дня . Навіть Павлом Тичиною». Насправді, інтимні вірші П.Тичини «самі просяться у музику». Мелодії до них створили М. Вериківський, М. Скорульський ( В. знаєте, як липа шелестить...»), Г. Майборода («Гаї шумлять»), В. Верховинець («Ми дзвіночки»), П. Козицький ( «А я в гай ходила»), П. Синиця ( Поглянула ясно...») й В. Морозов («О панно Інно...»). - написати аналіз поезії. Домашнє завдання: - аналіз поезій "Одчиняйте двері", "Памяті тридцяти" |
Немає коментарів:
Дописати коментар