Тема заняття: «Contra spem spero!» як світоглядна декларація сильної, вольової особистості. «Слово, чому ти не твердая криця…». Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети («Мріє, не зрадь»). Зображення повені людських почуттів у вірші «Стояла я і слухала весну…»
1Ліра видатної української поетеси співала недовго, але її звук зачіпав серце кожного слухача. Це стосувалося і лесиних, і наших сучасників. Вона була «співачкою досвітніх огнів». але струни поетичної ліри Лесі Українки не раз озивалися й ніжними, сокровенними тонами. лірика її різнобарвна, як кольори веселки. Кількість читачів, яким до серця її вірші, чимала, адже кожен знаходить у її поезії щось близьке для себе.
Бесіда з учнями
1. Які вірші з творчого доробку видатної українки приваблюють вас найбільше? Чому?
2. Які почуття ліричної героїні вам близькі та знайомі?
3. Як уплинула на вашу душу поезія Лесі Українки?
4. Чи можете ви сказати, що вірші вас чогось навчили?
5. Про що б ви спитали авторку, якщо була б така можливість? 6. Чи викликала поезія Лесі Українки бажання писати вірші?
Поезія «Contra spem spero!». назва якої в перекладі з латині означає «без надії сподіваюсь». написана 19-річною Лесею Українкою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним «осіннім хмарам». вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям, про що написала в листі до брата (відомого в літературі як Михайло Обачний): «любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь». догори!..».
Сізіф — напівлегендарний цар міста Ефіри (Коринфа). Сізіф кинув виклик богам. Коли прийшов час помирати, він спробував утекти з пекла. За це Боги вирішили його покарати: вічно він повинен був закочувати величезний камінь угору, звідки той незмінно скочувався вниз, і все потрібно було починати спочатку. Боги вважали, що на світі немає нічого жахливішого, ніж важка й даремна робота..
1. Визначте провідну думку поезії. (Уболівання за долю рідного народу, місце особистості в суспільному житті, заперечення пасивного співчуття стражданням народу).
2. Як поетеса розуміє своє місце в суспільстві? (Активна життєва позиція: «Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі…». «В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей»).
3. Які рядки із цього вірша, на вашу думку, під час декламації слід прочитати найбільш емоційно? (Гетьте, думи, ви, хмари осінні! І То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа? /… / Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Буду жити! Геть думи сумні!).
4. Як використовується контраст у поезії. Наведіть приклад. («… я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись»; «несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать»; «Буду сіять квітки на морозі…»).
5. Які романтичні образи створено авторкою? (Лірична героїня — самотня, трагічна, вольова, незламна. Вона протистоїть імперії, але ця непересічна особистість, яка веде відчайдушну внутрішню боротьбу зі своєю недугою і зовнішню — із самодержавством своїм словом, — незламний борець).
6. Доведіть символічність твору. (Символічними є образи, поєднані в пари за принципом контрасту: осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. У поезії імперію, яка запроваджувала політику утисків, заборон і рабської покори, символічно названо «довгою темною нічкою невидною». На «вбогім сумнім перелозі». «барвисті квітки». символізують волелюбні визвольні ідеї. Символічним образам, які уособлюють самодержавство («льодова кора». «крута, крем’яна гора». «темна ніч»., протиставлені ті, що символізують визволення («барвисті квіти». «весела весна». «зірка провідна». (прийом контрасту).
7. Дайте характеристику ліричної героїні вірша. (Сильна, незламна, вольова особистість, яка сповнена мрій і сподівань на краще, готова битися до перемоги).
8. Знайдіть рядки, які можна вживати як афоризми. (Як афоризми звучать усі протиставлення: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!»).
9. Які ще художні засоби використано в поезії і з якою метою? (Епітети: «хмари осінні». «весна золота». Вони підкреслюють оптимізм героїні. Анафора «Буду сіять». надає героїні відчуття впевненості у своїх діях. Градація — наростання настрою непохитності прийнятого рішення: «хочу крізь сльози сміятись». «Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать». «Буду пісню веселу співать». «я буду крізь сльози сміятись». «Буду жити! Геть думи сумні!»).
10. Знайдіть алюзію в поезії. («Я на гору круту крем’яную / Буду камінь важкий підіймать». — ці рядки нагадують міф про Сізіфа, який такий же важкий камінь намагався закотити на гору).
11. Визначте віршовий розмір, спосіб римування та риму. (Анапест, перехресне римування, чоловіча рима).
12. Чи збігається життєва позиція ліричної героїні вірша зі ставленням самої авторки до життя? (Поезія «Contra spem spero». є своєрідною програмою дій, це гімн життю й боротьбі. Повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою «весну золоту».)
2. Прочитати матеріал
Давши слово — держись, не давши — кріпись. Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш. Шабля ранить голову, а слово — душу. Рана загоїться, зле слово — ніколи. Удар забувається, а слово пам’ятається. Від теплого слова й лід розмерзає. Гостре словечко коле сердечко. Слово — не стріла, а глибше ранить. Вода все сполоще, а злого слова — ні. Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом. Слово старше, ніж гроші. Добре слово варт завдатку. Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле. Не роби з писка халяву. Більше діла — менше слів. І від солодких слів буває гірко. Не говори, що знаєш, але знай, що говориш. Добре слово краще, ніж готові гроші. Слово до слова — зложиться мова. Не кидай словами, як пес хвостом. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість. Їж борщ з грибами і держи язик за зубами. На чужий роток не накинеш платок. Хто мовчить, той двох навчить. Довгим язиком тільки полумиски лизать. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Дурний язик голові не приятель.
Поетична спадщина Лесі Українки не тільки належить українському народові, а й входить до всесвітньої скарбниці художнього слова. А поетичним маніфестом письменниці, її мистецьким кредо став вірш «Слово, чому ти не твердая криця?». Письменниця звертається до слова, яке повинне підіймати народ на боротьбу, а отже, «здіймати вражі голови з плеч». З іменем Лесі Українки в українську літературу ввійшов співець осяйних ідеалів людства, письменник-громадянин.
Прочитати поезію. Написати аналіз.
Записати конспект матеріалу
“Мріє, не зрадь” Леся Українка аналіз (паспорт)
“Мріє не зрадь” рік написання -1905
Жанр: ліричний монолог
Літературний рід – лірика
Вид лірики – філософська
Літературний напрям – модернізм
Тема: зображення сильної волі та віри, самозречення заради високої мети.
Ідея: заклик до боротьби за навколишнім та своїм внутрішнім світом заради досягнення цілей, заради здійснення мрій.
Основна думка: “Мріє хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, а як прийдеться згинуть за теє — дарма!
Римування: перехресне
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм
Художні засоби та синтаксичні засоби: епітети, метафори, риторичні звертання та оклики, анафора, інверсія, гіпербола.
Образ ліричної героїні: Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі:
Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Леся Українка “Мріє, не зрадь” читати вірш
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.
Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.
Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє — дарма!
Немає коментарів:
Дописати коментар